Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 по справі № 2-а-2352/08/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комнер" до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, третя особа - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, за участю Прокуратури Дніпропетровської області про стягнення бюджетної заборгованості, відсотків та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комнер" до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, третя особа - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, за участю Прокуратури Дніпропетровської області задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного бюджету України належну до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 145000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комнер". В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.12.2006 № 0000312342/0 та від 26.12.2006 № 0000312342/1, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року на 145000,00 грн., а тому зазначений факт є преюдиційним у даній справі відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення судів мотивовано тим, що нарахування та сплата процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість законодавством, що діє з моменту виникнення спірної заборгованості до моменту розгляду спору судом не передбачено, а вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди не підтверджені доказами спричинення йому вказаної шкоди, чи виникнення тих обставин, які негативно впливають на господарську діяльність платника податків чи дискредитують його ділову репутацію.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області 05.07.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Порядку про відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.06.2001 за № 489/5680 (z0489-01) , статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи з врахуванням положень частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, уточнюючий розрахунок від 09.10.2009 за вхідним номером № 27123, розрахунок суми бюджетного відшкодування від 09.10.2006 та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 145000,00грн.

Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області 15.11.2006 було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2006 року, за результатами якої податковим органом складено акт № 240ДСК/235/33653233.

На підставі вказаного акта перевірки та за наслідками адміністративного узгодження контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.12.2006 № 0000312342/0 та від 26.12.2006 № 0000312342/1, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року на 145000,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Комнер" суми бюджетного відшкодування став висновок податкового органу про порушення останнім вимог підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту 4.4 пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 (z0250-97) .

У відповідності до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 у справі № А27/174-07, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2008, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комнер" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від рішення від 01.12.2006 № 0000312342/0 та від 26.12.2006 № 0000312342/1, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року на 145000,00 грн. - задоволено. Визнано за позивачем право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 145000,00 грн. з дати подання уточнюючого розрахунку за травень 2006 року, а саме - з 09.10.2006.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2011, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2008 у справі № А27/174-07 залишено без змін, а касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишено без задоволення.

Вказаними судовими рішеннями встановлено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Комнер" на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року у сумі 145000,00 грн.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що рішення суду, яким було скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.12.2006 № 0000312342/0 та від 26.12.2006 № 0000312342/1 щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Комнер" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року на 145000,00 грн. набрало законної сили та відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній справі, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.