Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Вербицької О.В., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк І.О.,

представника відповідача Полежака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 року

у справі № 2а-11865/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Донснаб" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Донснаб")

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дергачівська МДПІ Харківської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "ТД "Донснаб" звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 року № 0000312223 та № 0000322223.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 24.11.2003 року, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 32612002, взятий на податковий облік в Дергачівській МДПІ Харківської області ДПС від 10.12.2003 року за № 1338 як платник податків; зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 02.01.2004 року № 27818730. Здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування, роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, діяльності вантажного автомобільного транспорту.

11.06.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ НВП "Холодпроект" за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 209/22-104/32612002 від 11.06.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем: ст. ст. 203, 215, 216, 228, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до завищення податкового кредиту та, відповідно, до заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 1 669 000,00 гривень; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат на суму 8 345 000,00 гривень та, відповідно, до заниження податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року на суму 2 086 000,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000312223 від 25.06.2012 року, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 669 001,00 гривня, з яких 1 669 000,00 гривень за основним платежем та 1,00 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000322223 від 25.06.2012 року, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 2 086 251,00 гривня, з яких 2 086 250,00 гривень за основним платежем та 1,00 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2012 року № 0000312223 та № 0000322223, оскаржив їх в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 ПК України, шляхом послідового подання скарг до Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової служби України.

Рішеннями за результатами розгляду скарг ДПС у Харківській області від 07.09.2012 року № 4487/10/10.2-17 та ДПС України від 08.10.2012 року № 3291/0/61-12/10-415 скарги ТОВ "ТД "Донснаб" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0000312223 та № 0000322223 залишені без змін.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки про неправомірне відображення ТОВ "ТД "Донснаб" в податковому обліку сум по взаємовідносинам з ТОВ НВП "Холодпроект" внаслідок порушень ст. ст. 203, 215, 216, 228, 627 ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, здійснених при придбанні та продажу товарів.

Висновки відповідача ґрунтувалися з посиланнями на результати проведених перевірок контрагента позивача - ТОВ НВП "Холодпроект", а також основних постачальників останнього - ПП "Соломея-2005" та ПП "Максітрейд".

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "ТД "Донснаб" та ТОВ НВП "Холодпроект" укладено договір купівлі-продажу № 3 від 15.03.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ НВП "Холодпроект" (Продавець) зобов'язався передати (поставити) ТОВ "ТД "Донснаб" (Покупець), а останній - приймати та сплачувати товар, згідно Специфікацій до цього договору, які є частиною договору. За вказаним договором позивачем придбано запасні частини, комплектуючі та фурнітуру для сільськогосподарської техніки відповідно до специфікації від 15.03.2011 року. За взаємною домовленістю сторін, що підтверджується додатком № 3 до договору № 3 від 15.03.2011 року, обов'язок з доставки товару покладено на покупця - ТОВ "ТД "Донснаб", його транспортом та за його рахунок з місцем розвантаження по АДРЕСА_1, де знаходяться орендовані площі позивача відповідно до договору оренди № 2а від 04.09.2009 року з громадянином ОСОБА_2

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, як встановлено судами, приймання товару здійснювалось особисто генеральним директором ТОВ "ТД "Донснаб", в підтвердження чого надано копію наказу № 171-к від 14.03.2011 року про відрядження ОСОБА_2 до м. Києва та копію з журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Також, судами встановлено, що придбані у ТОВ НВП "Холодпроект" запасні частини, комплектуючі та фурнітура для сільськогосподарської техніки використані позивачем для виробництва комбайнів, що підтверджується карткою бухгалтерського обліку 201, забірними відомостями для збірки комбайнів "Донець-1500".

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зібрані з придбаних, в тому числі у ТОВ НВП "Холодпроект", запасних частин, комплектуючих і фурнітури, комбайни "Донець-1500" продані сільськогосподарським підприємствам Харківської, Полтавської, Запорізької, Кіровоградської та Херсонської областей, про що свідчать досліджені судами та належним чином оформлені копії заявок, договорів, специфікацій, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі, договорів зберігання, довіреностей на отримання ТМЦ.

Щодо посилання відповідача на наявні в матеріалах справи копій видаткових накладних № РН-0000005 від 15.03.2011 року, № РН-0000007 від 16.03.2011 року, № РН-0000008 від 17.03.2011 року та податкових накладних № 16 від 15.03.2011 року, № 18 від 16.03.2011 року та № 19 від 17.03.2011 року, які не відповідають видатковим накладним № РН-0000005 від 15.03.2011 року, № РН-0000007 від 16.03.2011 року, № РН-0000008 від 17.03.2011 року та податковим накладним № 16 від 15.03.2011 року, № 18 від 16.03.2011 року та № 19 від 17.03.2011 року в частині зазначення місцезнаходження ТОВ НВП "Холодпроект", то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що така невідповідність обумовлена допущеною друкарською опискою при виписці вказаних документів податкового обліку, зокрема помилково зазначено попереднє місцезнаходження ТОВ НВП "Холодпроект", яке не відповідає офіційному місцезнаходженню ТОВ НВП "Холодпроект" за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час складання видаткових та податкових накладних від 15.03.2011 року, 16.03.2011 року та 17.03.2011 року. У зв'язку з допущеною друкарською опискою ТОВ НВП "Холодпроект" на адресу позивача направив видаткові та податкові накладні від 15.03.2011 року, 16.03.2011 року та 17.03.2011 року із зазначенням власного місцезнаходження, яке відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час їх виписки, що підтверджується дослідженими судами копіями листування між ТОВ НВП "Холодпроект" та ТОВ "ТД "Донснаб".

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно вважають, виключно вказана обставина (друкарська описка) не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит та валові витрати. Відповідач не був обмежений в документах та необхідних поясненнях щодо обставин здійснення позивачем господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "Холодпроект", про що свідчать листи ТОВ "ТД "Донснаб" на адресу Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до змісту акту перевірки № 209/22-104/32612002 від 11.06.2012 року відповідачем досліджені всі первині документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ НВП "Холодпроект", які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності та будь-якої їх невідповідності вимогам законодавства не встановлено. Акт перевірки № 209/22-104/32612002 від 11.06.2012 року містить відомості про використання придбаних у ТОВ "Холодпроект" запасних частин, комплектуючих та фурнітури для виробництва сільськогосподарської техніки - комбайнів, що вказує на необґрунтованість доводів відповідача про те, що здійснене придбання не обумовлене потребами господарської діяльності, а придбані товари не були використані в оподатковуваних операціях.

Крім того, судами вірно зазначено, що про необґрунтованість та безпідставність висновків акту перевірки № 209/22-104/32612002 від 11.06.2012 року щодо нереальності господарських операцій ТОВ "ТД "Донснаб" по взаємовідносинам з ТОВ "Холодпроект" свідчить також те, що за наявності у відповідача однакових відомостей про фактичні обставини здійснення вказаних операцій такі відносини були раніше підтверджені актом Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Донснаб" від 11.08.2011 року № 685/23-104/32612002, а також довідкою Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 24.11.2011 року № 238/23-104/32612002 про результати зустрічної звірки ТОВ "ТД "Донснаб" по взаємовідносинам з ТОВ "Холодпроект" за березень 2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції з придбання у ТОВ НВП "Холодпроект" товару (запасні частини, комплектуючі та фурнітуру для сільськогосподарської техніки) повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог ст. 201 ПК України, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Судами встановлено, що на момент складання податкових накладних на адресу позивача, його контрагент ТОВ НВП "Холодпроект" зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочину, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, вірно зазначили наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом та використання товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Замінити сторону у справі - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 року у справі № 2а-11865/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.