Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Чалого С.Я., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області (далі - УПФ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року, -

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу УПФ про сплату боргу від 10.05.2013 № Ф-22/234 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7413,32 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та частково скасовано вимогу УПФ про сплату боргу № Ф-22/234 від 10.05.2013 у сумі 5001,25 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій УПФ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ).

З 01.01.2012 позивач як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ).

10.05.2013 відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI від 08.07.2010 (2464-17) ) УПФ прийнято вимогу № Ф-22/234, у якій від ОСОБА_4 вимагалось сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7413,32 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом № 1788-ХІІ (1788-12) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, законодавством передбачено можливість звільнення від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо, зокрема, такі особи є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію і вони самі не виявили бажання брати участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені в статті 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "а" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VІ, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичними особами-підприємцями статусу пенсіонера за віком.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірної вимоги відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.