2а-1670/540/12 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" - 19.07.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Веренкіотова Сергія Валерійовича на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/540/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Веренкіотова Сергія Валерійовича

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

Фізична особа-підприємець Веренкіотов Сергій Валерійович (далі по тексту - позивач, ФОП Веренкіотов С.В.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0001011703, яким фізичній особі-Веренкіотову С.В. збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 19929,00 грн. - за основним платежем та 4982,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. по справі № 2а-1670/540/12 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця Веренкіотова Сергія Валерійовича до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в які просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. по справі № 2а-1670/540/12 та прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0001011703.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови норм матеріального права (ст.ст. 204, 228 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість). Стверджує, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ПП «Нафта-капітал», належним чином підтвердженим первинними документами та податковими накладними, а результати вказаних господарських операцій безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю ФОП Веренкіотова С.В. Вважає, що окремі неточності у заповненні актів прийому-передачі транспортно-експедиційних послуг, з огляду на характер даних послуг та наявність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, не вливають на реальність господарських операцій між ФОП Веренкіотовим С.В. та ПП «Нафта-капітал» та не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит по даним господарським операціям. За таких обставин, вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з питань, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. по справі № 2а-1670/540/12 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін. Вважають нікчемним правочин, укладений позивачем із ПП "Нафта-Капітал", як такий, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, в результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину. З огляду на викладене, стверджують про правомірність донарахування позивачеві податкових зобов`язань з ПДВ, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Веренкіотов С.В. (ідентифікаційний номер 3103218136) зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.03.2009 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 868454, та взятий на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві (а.с.38).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100219153 ФОП Веренкіотов С.В. зареєстрований як платник податку на додану вартість з 30.03.2009 року (а.с.39).

В період з 10.03.2011 року по 29.03.2011 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП Веренкіотовим С.В. за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2011 року № 2681/1703/3103218136, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено суму ПДВ в розмірі 19 929 грн., що віднесена до складу дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 10 354 грн., за грудень 2010 року в сумі 9 575 грн. (а.с.6-16).

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0001011703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 24 911 грн. 25 коп., в тому числі: 19 929 грн. - основний платіж, 4 982 грн. 25 коп. -штрафна (фінансова) санкція (а.с.17).

За наслідками ініційованої позивачем процедури адміністративного оскарження скарги ФОП Веренкіотова С.В. залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0001011703 - без змін (а.с.20-24).

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. по справі № 2а-1670/540/12 такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за листопад-грудень 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період проведення перевірки (з 10.03.2011 року по 29.03.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари і послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону (168/97-ВР) або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів зазначає, що позивачем у листопаді та грудні 2010 року ФОП Веренкіотовим С.В. було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям із замовлення транспортно-експедиційних послуг у ПП «Нафта-капітал».

При цьому, відповідачем з посиланням на відсутність ПП «Нафта-капітал» за місцезнаходженням, невідображення останнім відносин з позивачем у складі власних податкових зобов`язань, відсутність статутного капіталу та основних засобів, зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом, як такого, що не спричиняє реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки ДПІ в м.Полтаві помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що в період листопада-грудня 2010 року ФОП Веренкіотовим С.В. було придбано зернові культури (соняшник, кукурудзу, сою) у СФГ «Агро-Імпульс», ТОВ «Агроальянс», ПСГ «Світанок» та ПСП «Нове життя», СФГ «С.Г.М.», про що свідчать надані до матеріалів справи копії договорів поставки від 30.12.2010 р. б/н, від 26.10.2010 р. № 386, від 21.07.2010 р. (а.с.150-154), накладних № 48/1 від 16.11.2010 р., № 276 від 10.11.2010 р., № 49/2 від 08.12.2010 р., № 4 від 14.12.2010 р., № 50 від 15.12.2010 р., № 104 від 22.12.2010 р., рахунку-фактури № СВ-0000016 від 22.12.2010 р., видаткової накладної № с150 від 22.12.2010 р. (а.с.71-75, 76-77), податкових накладних,(а.с.101-104).

01.11.2010 року між ПП «Нафта-капітал» (Експедитор) та ФОП Веренкіотовим С.В. (Клієнт) укладено договір б/н, предметом якого є надання транспортно-експедиційних послуг, строком дії договору - до 31.12.2010 року (а.с.172-174).

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В рамках виконання господарської операції з надання позивачеві транспортно-експедиційних послуг ПП «Нафта-капітал» було організовано експедирування товару, вказаного позивачем (соняшник, кукурудза, соя), придбаного позивачем у СФГ «Агро-Імпульс», СФГ «СГМ», ТОВ «Агроальянс», ПСГ «Світанок» та ПСП «Нове життя», до наступних покупців - ТОВ ТД «Інтер-Агро», ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «Укрзерно», ТОВ «СП «Нібулон», ПП «Агрополкомпостач», ПСП «Полтава».

ПП «Нафта-капітал» було виписано позивачеві податкові накладні № 647 від 30.11.2010 р. та № 1058 від 30.12.2010 р. (а.с.180-181), а також рахунки до сплати № 44/18 від 20.11.2010 р. на суму 86990,88 грн. та № 45/06 від 30.12.2010 р. на суму 57477,42 грн. (а.с.175, 177), представниками позивача та вказаного контрагента оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 р. та 30.12.2010 р. (176, 178).

Розрахунок між ФОП Веренкіотовим С.В. та ПП «Нафта-капітал» проведено в повному обсязі у готівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 81 від 30.11.2010 р. та № 92 від 30.12.2010 р. (а.с.179).

В ході виконання власних зобов`язань по договору 01.11.2010 року ПП «Нафта-капітал» виписано позивачеві товарно-транспортні накладні, якими зафіксовано переміщення товару (соняшник, кукурудза, соя) за замовленням ФОП Веренкіотова С.В. (замовник та вантажовідправник) з місця розташування первісних постачальників позивача СФГ «Агро-Імпульс», СФГ «СГМ», ТОВ «Агроальянс», ПСГ «Світанок» та ПСП «Нове життя» (с. Онищенки Решетилівського району Полтавської області, с. Базилевщина Машівського району Полтавської області, с. Супротивна балка Ново-Санжарського району Полтавської області, с. Андріївка Машівського району Полтавської області, с. Коновалівка Машівського району Полтавської області, Великі Солониці Ново-Санжарського району Полтавської області), які зазначені у товарно-транспортних накладних як пункт навантаження, до місця розташування покупців позивача ТОВ ТД «Інтер-Агро», ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «СП «Нібулон», ПП «Агрополкомпостач», ПСП «Полтава» (смт. Диканька, с. Божкове, Полтавської області, м. Полтава, с. Малий Кобелячок Ново-Санжарського району Полтавської області, с. Рокита Велико-Багачанського району Полтавської області, смт. Решетилівка) (а.с.122-149).

Колегія суддів зазначає, що зазначені товарно-транспортні накладні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та є належним доказом списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363 (z0128-98) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568 (z0128-98) .

Також слід відмітити, що виписані ПП «Нафта-капітал» податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та містять відбитки круглої печатки платника податків, який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи, яка видала накладну, що не заперечується відповідачем по справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважає недостовірними податкові накладні, видані ПП "Нафта-капітал", виходячи з протоколу співбесіди з директором останнього - Котловим Ю.М., згідно яких він не володіє будь-якою інформацією щодо фінансово-господарської діяльності та юридичної адреси підприємства, щодо бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві; власником ПП "Нафта-Капітал" є лише формально, фактично фінансово-господарської діяльності Котлов Ю.М. не вів, а тому, будь-яких документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував.

Колегія суддів вважає, що такі пояснення не відповідають критеріям належності та допустимості, а тому не можуть бути доказами по суті даного спору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З наданої до матеріалів справи копії протоколу співбесіди від 18.01.2011 р. вбачається, що така співбесіда була проведена робочою групою ВПМ Кременчуцької ОДПІ з питань різкого збільшення задекларованої суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу» податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; 2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; 3) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; 4) забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; 5) запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби; 6) складає протокол про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону; 7) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ПП «Нафта-Капітал".

З огляду на викладене, суд не може взяти ці пояснення до уваги.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 (z0233-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (z0233-97) (далі - Порядку № 165), відповідно до якого всі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), оскільки відповідачем не встановлено особу, яка підписала від імені ПП "Нафта-Капітал" спірні податкові накладні, та не доведено відсутності у даної особи повноважень на підпис таких документів.

Крім того, є недоречним і посилання відповідача на пункт 5 зазначеного Порядку (z0233-97) , згідно якого податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку (z0233-97) .

Так, пунктом 2 Порядку № 165 (z0233-97) встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З огляду на наведену норму права, твердження відповідача про те, що спірні податкові накладні повинні складатися обов`язково керівником підприємства суд вважає довільним тлумаченням п.2 Порядку № 165 (z0233-97) .

Як зафіксовано в наданих до матеріалів справи актах перевірки ПП "Нафта-Капітал" (а.52-57), вказаний контрагент позивача є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 30.08.2007 р. № 100061773. Дані щодо анулювання вказаного свідоцтва відсутні.

Колегія суддів зауважує, що підписання податкових накладних іншою особою за наявності в останніх всіх обов`язкових реквізитів та відбитку печатки підприємства-постачальника не може бути визнано належною підставою для визнання їх недійсними, оскільки, як вбачається зі змісту пунктів 5 та 2 Порядку № 165 (z0233-97) , мова у них йде не про посадову особу підприємства, а про підприємство як юридичну особу та платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ПП «Нафта- капітал» на момент укладення договору з позивачем та виконання даного договору було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Слід відмітити, що отримані позивачем від вищевказаного контрагента послуги придбавались ФОП Веренкіотовим С.В. з метою виконання власних господарських зобов`язань за договорами поставки № 278/2010 від 21.07.2010 р., № 27/11/10СБ від 27.11.2010 р., № 09/12/10СБ від 09.12.2010 р., № 17/12/10СБ від 17.12.2010 р., № 468/1/м від 01.10.2010 р., укладеними з ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «СП «Нібулон», ПП «Агрополкомпостач», ПСП «Полтава» (а.с.155-171).

З огляду на викладене, враховуючи, що основним видом діяльності позивача як суб`єкта господарювання є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, колегія суддів зазначає, що надані ПП «Нафта-капітал» послуги безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування твердження про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентом відповідач посилається, зокрема, на встановлення ПП "Нафта-Капітал" статусу "відсутнє за місцезнаходженням".

Колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, з огляду на таке.

Слід відмітити, що статус відомостей про юридичну особу ПП «Нафта-капітал» «відсутність юридичної особи за місцезнаходженням» дійсний станом на час формування витягу - 20.01.2011 року, в той час як господарські операції між позивачем та вищевказаним контрагентом відбулися протягом листопада-грудня 2010 року.

Доказів фактичної відсутності ПП «Нафта-капітал» за місцезнаходженням станом на час проведення спірних господарських операцій із ФОП Веренкіотовим С.В. відповідачем не надано.

Поряд з цим, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою, не позбавляє правового значення виписані ним податкові накладні по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально та не заперечується відповідачем по справі.

Також, колегія суддів відмічає, що у наданому відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначено стан юридичної особи ПП «Нафта-капітал» - «зареєстровано».

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не може свідчити про нереальність спірної угоди та не виключає здійснення вказаним підприємством господарської діяльності на момент укладення та виконання спірного договору з позивачем.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування твердження про нікчемність правочину між ФОП Веренкіотовим С.В. та ПП "Нафта-Капітал" на недекларування останнім своїх податкових зобов`язань за результатами відносин з позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ФОП Веренкіотова С.В.) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ - те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем по справі, на момент укладання угоди контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП «Нафта-капітал» на відсутність у останнього зареєстрованого статутного капіталу та основних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; невідображення ПП «Нафта-капітал» у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків. При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про не підтвердження первинними документами господарських операцій з використання ФОП Веренкіотовим С.В. транспортно-експедиційних послуг з підстав невідповідності актів здачі-прийому робіт (послуг), оформлених ПП "Нафта-капітал" та позивачем, вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з наступних підстав.

В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено, що вказані акти нібито не містять обсягів виконаних робіт, різновиду наданих послуг, одиниці виміру господарських операцій, неможливо з'ясувати, яким чином формувалася їх вартість,

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.4.4.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого податкового роз`яснення.

Відповідно до листа ДПА України за № 1178/10/31-106 від 28.12.2005 року "Про віднесення до складу валових витрат вартості одержаних послуг" (v1178225-05) для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-здачі наданих послуг, який повинен містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст.9 Закону про бухгалтерський облік.

Вивченням актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 р. та 30.12.2010 р., оформлених ПП "Нафта-капітал" та позивачем, встановлено, що вони містять усі реквізити, передбачені ст.9 вищевказаного Закону: назва документа, дата і місце його складання, назва підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги до актів здачі-прийому транспортно-експедиційних послуг.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що такі обставини не встановлювались під час проведення перевірки і, які наслідок, не були підставою для донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції (995_004) . Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт реальності господарських операцій за участю позивача із ПП «Нафта-капітал» повністю підтверджено наданими до матеріалів справи первинними документами (податковими накладними, актами прийому-передачі послуг, товарно-транспортними накладними).

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ФОП Веренкіотовим С.В. були виконані всі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) умови для формування податкового кредиту у листопаді-грудні 2010 року внаслідок здійснення господарських операцій з користування послугами ПП «Нафта-капітал».

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 10354,00 грн., у грудні 2010 року - 143180, 80 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 29.03.2011 року № 2681/1703/3103218136 порушень вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. по справі № 2а-1670/540/12 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам у справі, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову фізичної особи-підприємця Веренкіотова С.В. про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0001011703 від 07.04.2011 р. про збільшення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 19929,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4982,25 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веренкіотова Сергія Валерійовича - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/540/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця Веренкіотова Сергія Валерійовича до Державної податкової інспекції в м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в в м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0001011703 від 07.04.2011 року.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.