826/4920/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - 02.09.2014 Прийняття

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2013 року в задоволенні позову ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку за податковий період І півріччя 2012 року декларації з податку на прибуток ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ", за результатами якої складено акт від 20.11.2012 року № 2270/15-127/33397872.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: в декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року у рядку 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" завищено суму втрат на 5 568 097,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0103611510, яким ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, пунктом 138.11 цієї ст.: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї ст., пунктом 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст. та у ст. 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу (викладений в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток) про те, що позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 5 568 097,00 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" виходив з того, що у позивача відсутні правові підстави для включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за І півріччя, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 5 568 097,00 грн.

Даного висновку суди дійшли, виходячи з того, що відповідно до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року позивачем у рядку 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03 рядок)" задекларовано показник у розмірі 46 385 204,00 грн., у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 46 375 693,00 грн., у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 51 943 790,00 грн. та у рядку 04 "Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування (рядок 05+рядок 06)" показник у розмірі 55 415 656,00 грн., а також, що собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) перевищує дохід отриманий позивачем реалізації вказаних товарів (робіт, послуг) на 5 568 097,00 грн.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, позивачем не доведено, що товари (роботи, послуги) собівартість яких була включена до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування були реалізовані, та дохід від такої реалізації було визнано саме в І півріччі 2012 року, а також, що позивач не надав суду жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження факту реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг у І півріччі 2012 року.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до вимог пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Також, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акта від 10.06.2013 року складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 392/1-22-20/33397872 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року", порушень ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" п. 138.4 ст. 138 ПК України за 2012 рік не виявлено.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було враховано вищевикладене, не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, а також не було надано належної правової оцінки зазначеним вище обставинам справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.