Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Загороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації (далі - ТУ ДСА) України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання сплатити утриманий податок,

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у жовтні 2010 року її звільнено з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області та вона набула право на отримання вихідної допомоги у розмірі 111044,00 грн. Проте, вказану допомогу їй виплачено у розмірі 94387,40 грн. З листа ДСА України від 21 травня 2012 року дізналась, що з вихідної допомоги утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 16656,60 грн. Враховуючи викладене, позивач просила суду визнати дії відповідача щодо утримання податку з доходів фізичних осіб незаконними та зобов'язати ТУ ДСА України в Донецькій області сплатити їй утриманий податок.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ТУ ДСА України в Донецькій області щодо утримання податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16656,60 грн з вихідної допомоги судді ОСОБА_4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТУ ДСА України в Донецькій області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 02 березня 1993 року працювала на посаді судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 07 жовтня 2010 року № 2596-VI (2596-17) звільнена з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2010 року № 62-к звільнена з посади судді вказаного суду у відставку.

У грудні 2010 року ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувало ОСОБА_4 вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 111044,00 грн, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 16656,60 грн та виплачено позивачу допомогу у розмірі 94387,40 грн.

Вирішуючи спір, суди правильно керувались положеннями статті 92 Конституції України та статтею 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", яка діяла до 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус судді визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і вихідна допомога, є елементами статусу судді (стаття 42 Закону України "Про статус суддів"). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту є однією із основоположних гарантій незалежності судді.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожний повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

В рішенні Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 (v010p710-13) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) зазначено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) встановлює, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Частиною 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який був прийнятий 07 липня 2010 року (в редакції на момент виходу позивача у відставку), було передбачено звільнення від оподаткування вихідної допомоги судді при виході у відставку тобто, законодавець новим Законом продовжив та підтвердив дію правової норми про звільнення від оподаткування вихідної допомоги суддів, яка була раніше передбачена частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів". Лише 02 грудня 2010 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" (2756-17) (набрав чинності з 01 січня 2011 року), який позбавив суддів при виході у відставку отримувати вихідну допомогу без утримання податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає судові рішення про задоволення позовних вимог законними та такими, що відповідають обставинам справи.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами у справі не оскаржуються, тому колегія суддів їх не перевіряє.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.