Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Загороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва

на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Дніпровському районі м. Києва про перерахунок пенсії,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати дії УПФ України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у нарахуванні йому пенсії із врахуванням заробітної плати за період з 01 січня 1989 року по 31 грудня 1993 року незаконними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 09 грудня 2012 року з урахуванням заробітної плати за вказаний період відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано дії УПФ України у Дніпровському районі м. Києва протиправними та зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії з 09 грудня 2012 року з урахуванням заробітної плати за період з 01 січня 1989 року по 31 грудня 1993 року.

У касаційній скарзі УПФ України у Дніпровському районі м. Києва порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на скаргу ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що після досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач 14 січня 2013 року звернувся до УПФ України у Дніпровському районі м. Києва, подавши встановлені законодавством для призначення пенсії документи, в тому числі довідки про заробітну плату, видані Київським філіалом експериментального об'єднання "Центр", а саме: довідку від 04 січня 1990 року про заробіток за 1989 рік, довідку від 02 січня 1991 року - за 1990 рік, довідку від 04 січня 1992 року - за 1991 рік, довідку від 05 січня 1993 року - за 1992 рік та довідку від 03 січня 1994 року - за 1993 рік.

Листом від 24 січня 2013 року відповідач повідомив позивача, що до розрахунку пенсії не взято заробітну плату за вказаний період у Київській філії ЕО "Центр", оскільки довідки не відповідають вимогам відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок).

Згідно із підпунктами а, б, в, г пункту 7 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику; документи про стаж, довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу, а починаючи з 01 липня 2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до пункту 17 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Судами встановлено, що позивачем було подано до пенсійного органу довідку, отриману ним під час роботи в Київському філіалі ЕО "Центр", яке мало статус юридичної особи та в подальшому ліквідоване.

Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону № 1058 встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З метою встановлення правомірності видачі довідки на адресу Головного управління Пенсійного фонду м. Москви щодо допомоги у витребуванні довідки про заробітну плату за період роботи гр. ОСОБА_4 в Київському філіалі ЕО "Центр" з 01 січня 1989 року по 31 грудня 1993 року направлено запит.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо вчинення пенсійним органом дій з проведення перевірки правомірності видачі довідки про заробітну плату позивача за вказаний період, тому висновок пенсійного органу про необґрунтованість видачі такої довідки, є безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідальність за видачу недостовірних документів покладено виключно на підприємства та організації, які видали такі документи.

Таким чином, суди правильно вважали, що відмова відповідача щодо включення до розрахунку пенсії позивача періоду роботи з 01 січня 1989 року по 31 грудня 1993 року з урахуванням довідок про заробітну плату, з посиланням на відсутність підстав їх видачі, є безпідставною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає судові рішення про задоволення позовних вимог законними та такими, що відповідають обставинам справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.