2а-9039/11 Про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати транспортний засіб відповідно до медичного висновку виявлених захворювань - 12.07.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року у адміністративній справі № 2а-9039/11/0308 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом 1 групи загального захворювання. Згідно довідки Волинської обласної МСЕК позивачу при виявлених захворюваннях показано одержання транспортного засобу, однак, при наявних захворюваннях водіння всіх видів автотранспорту йому протипоказане та по питанню отримання транспорту з правом водіння члену сім'ї йому необхідно звернутись в соцзабез по місцю проживання. В липні 2011 р. він звернувся до відповідача, але отримав відмову у наданні транспортного засобу, оскільки у нього є протипоказання до водіння транспортних засобів. Вважає оскаржувану відмову неправомірною, оскільки з ним проживає син, який має посвідчення водія та якому він би міг передати право керування автомобілем.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано незаконними дії Головного управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у постановці на облік для отримання транспортного засобу та зобов'язано Головне управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації поставити ОСОБА_1 на облік для забезпечення транспортним засобом відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року (999-2006-п) «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» та стягнуто з відповідача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є неправомірною, судом першої інстанції в неповній мірі з'ясовано обставини справи, зокрема неправильно надано тлумачення права позивача на забезпечення автомобілем згідно із п.30 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями». Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін..

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи загального захворювання, довічно.

Відповідно до довідки Волинської обласної МСЕК, позивач має право на одержання транспортного засобу, однак при наявних захворюваннях водіння всіх видів автотранспорту йому протипоказано.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходи з того, що відповідно до п. 30 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» позивачу надано права на забезпечення автомобілем із звичайним керуванням на пільгових умовах з оплатою 7% вартості та передачею права керування члену сім'ї інваліда, який проживає і зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, забезпечуються за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказань до керування ним інваліди від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх ( яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років ) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання. Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року (999-2006-п) затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, який визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - автомобіль) інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце постійного проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку (999-2006-п) , підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку (999-2006-п) , та висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним.

Крім того, інвалід або член його сім'ї, який проживає і зареєстрований за місцем постійного проживання та реєстрації інваліда і якому передається право користування автомобілем, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда, інша особа, якій передається право користування автомобілем (для інвалідів війни та інвалідів I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), подає копію посвідчення водія на право керування автомобілем відповідної категорії.

Факт спільного проживання інваліда та члена сім'ї, якому передається право користування автомобілем, може бути встановлений на підставі паспортів (інваліда та члена сім'ї) чи акта комісії, утвореної у складі депутата місцевої ради, посадової особи районного управління соціального захисту і двох сусідів інваліда, або довідки житлово-експлуатаційної організації чи іншого органу, визначеного місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, у сільській місцевості - сільськими (селищними) радами.

Відповідно до п. 5 Порядку (999-2006-п) , на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди,

які: не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Порядку (999-2006-п) ); протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років.

З наведеного вище вбачається, що підставою забезпечення інваліда автомобілем є його заява, необхідний перелік документів та довідка відповідної МСЕК про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним, при цьому законодавець обов'язковою зазначає лише умову щодо наявності медичних показань до забезпечення автомобілем, а не обов'язковою умовою відсутність протипоказань до керування автомобілем, ураховуючи ту обставину, що право користування автомобілем може бути передано члену сім'ї інваліда, який проживає з інвалідом що підтверджується відповідною довідкою чи актом.

Крім цього, п. 3 вказаного вище Порядку (999-2006-п) передбачено право на забезпечення автомобілів усіх інвалідів, яким висновком МСЕК показано забезпечення автомобілем.

Посилання апелянта на п. 31 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями (999-2006-п) , відповідно до якого позивач, як інвалід загального захворювання мав би право на забезпечення автомобілем на пільгових умовах з оплатою 30 відсотків вартості: за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням, посвідчення на право керування автомобілем і відсутності протипоказань до керування ним, судом до уваги не береться, оскільки вказаний пункт належить до розділу « Пільгове забезпечення інвалідів з ручним і звичайним керуванням».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга Головного управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Головного управління праці, соціальних питань та у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року у адміністративній справі № 2а-9039/11/0308 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.