Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-8619/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" (далі - Товариство) до ДПІ,

за участю третьої особи, яка н заявляє самостійних вимог на предмет спору, - державного підприємства "Триліський спиртовий завод",

про визнання нечинним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У червні 2009 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати нечинним рішення ДПІ щодо сплати акцизного збору за спирт етиловий, викладене у листі від 04.06.2009 № 26960/10/153-83;

визнати податковий вексель від 23.02.2007 серії АА № 0449123 на суму 1 260 000 грн. погашеним у повному обсязі;

зобов'язати ДПІ поставити на цьому векселі відмітку про його погашення в установленому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було отримано у повному обсязі обсяг спирту, на який було видано спірний податковий вексель, у зв'язку з чим з огляду на документальне підтвердження факту цільового використання спирту, який було фактично одержано Товариством, цей вексель має бути визнаний погашеним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 названу постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання нечинним рішення ДПІ, оформлене листом від 04.06.2009 № 26960/10/153-83, з тих мотивів, що даний лист носить інформативний характер та не є актом волевиявлення суб'єкта владних повноважень, який впливає на стан суб'єктивних прав і обов'язків платника (позивача у справі). В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору залишено без змін з тих самих мотивів.

Не погоджуючись з висновками судів по суті спору, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання Товариством спирту етилового у кількості 6875 дал (а не 3925 дал, як наполягає позивач), у зв'язку з чим відсутність доказів цільового використання зазначеного обсягу спирту для виробництва алкогольної продукції виключає можливість погашення спірного векселя.

Перевіривши відповідність установлених судами попередніх інстанцій обставин справи наявним у ній доказам та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, 28.12.2006 Товариство (покупець) уклало з Київським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Київспирт" (постачальник) договір № 111 на поставку спирту на внутрішньому ринку, умовами якого передбачалося виконання поставки спирту в адресу позивача у 2007 році у кількості 30 000 дал.

На підставі цього договору ДААК ДПА України було видано позивачеві наряд від 09.01.2007 № 134 на поставку державним підприємством "Триліський спиртовий завод" позивачеві спирту етилового у кількості 16000 дал;

Позивач видав податковий вексель від 23.02.2007 серії АА № 0449123 на суму 1 260 000 грн. на обсяг спирту етилового у кількості 7000 дал.

За твердженням позивача, за нарядом від 09.01.2007 № 134 ним фактично було отримано у названого постачальника спирт етиловий лише у кількості 3925 дал; решту спирту Товариству не було поставлено з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 3 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 796 (796-2005-п) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) векселедавець зобов'язаний до отримання з акцизного складу спирту етилового видати векселедержателю належним чином оформлений податковий вексель.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що податковий вексель видається на суму акцизного збору, яка обчислюється виходячи з отримуваного обсягу спирту та відповідно ставки акцизного збору, передбаченої статтею 3 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої".

За правилами пункту 8 Порядку податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання спирту етилового для виробництва продукції, зазначеної у статті 3 названого Закону. Підставою для погашення векселедержателем податкового векселя є довідка векселедавця про цільове використання спирту етилового за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, та звітність про обсяги виробництва.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції підтримали правову позицію позивача у справі відносно того, що наявні у справі докази не підтверджують факту отримання Товариством спирту етилового в обсягах виявленої податковим органом розбіжності (тобто у кількості 2950 дал). Зокрема, суди зазначили про відсутність у справі належним чином оформлених документів, складенням яких опосередковуються усі етапи відвантаження спирту на спиртовому заводі та його транспортування від постачальника до покупця.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції по прийманню, зберіганню, відпуску, транспортуванню і обліку спирту етилового, затвердженої Міністерством харчової промисловості СРСР від 25.09.1985 (n0002400-85) , відпуск спирту здійснюється завідуючим спиртосховищем (складом) при обов'язковій участі інженера-хіміка або техніка-хіміка лабораторії або іншої компетентної особи, які нарівні із завідуючим спиртосховищем (складом) несуть відповідальність за правильність відбору проби, визначення концентрації спирту та його середньої температури в мірниках.

Пунктом 2.3 цього ж розділу Інструкції передбачено, що відпуск спирту здійснюється за наявності належних нарядів, загальновстановленої довіреності на ім'я довіреної особи та розпорядчого надпису на ній керівника підприємства (організації) - постачальника.

Вивезення спирту зі складу постачальника здійснюється отримувачем за товарно-транспортною накладною, що замінює пропуск на вивезення. Спирт повинен бути повністю вивезений зі складу постачальника у той самий день, коли виписана товарно-транспортна накладна.

Відповідно до пункту 1 Положення про контрольні пости державних податкових інспекцій на акцизних складах підприємств, що виробляють спирт, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.03.2004 № 260 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) з метою підвищення ефективності роботи із запобігання і боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту, посилення контролю за повнотою сплати та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору створюються контрольні пости державних податкових інспекцій, що діють на території акцизних складів підприємств, що виробляють спирт, за місцем їх розташування.

За правилами пункту 8 цього Положення відвантаження спирту з акцизного складу підприємства - виробника спирту здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником контрольного поста, що реєструється у контрольному журналі реєстрації дозволів на відвантаження спирту з акцизного складу.

Згідно з пунктом 9 названого Положення при відвантаженні спирту заповнюється спеціальна товарно-транспортна накладна, в якій працівник контрольного поста робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису. Транспортування спирту без спеціальних товарно-транспортних накладних з відміткою контрольних постів забороняється. Транспортування спирту етилового, коньячного і плодового, який відвантажується за ставкою акцизного збору нуль гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, здійснюється у супроводженні представників відповідних підрозділів податкової міліції за місцезнаходженням підприємства, що виробляє спирт.

Аналізуючи наведені законодавчі вимоги у контексті розглядуваних правовідносин, суди встановили, що видана експедиторові Товариства - ОСОБА_1 довіреність від 06.03.2007 серії ЯНК № 540557 на отримання товарно-матеріальних цінностей від державного підприємства "Триліський спиртовий завод" не містить відомостей щодо кількості фактично одержаного спирту, а подані ДПІ акт на відвантаження та приймання спирту від 07.03.2007 № 22 (яким засвідчено відпуск спирту у кількості 2950 дал позивачеві) та товарно-транспортна накладна підписані лише постачальником. Наведені обставини були розцінені судами обох попередніх інстанцій як такі, що спростовують факт отримання позивачем спирту етилового у вказаному обсязі.

Втім неналежне документування відпуску та транспортування спирту етилового не може бути беззаперечним доказом відсутності факту його поставки.

До того ж, як наполягає відповідач та третя особа (державне підприємство "Триліський спиртовий завод"), фактичне відвантаження спирту у кількості 2950 дал відбулося не 07.03.2007 (з причин несправності автомобіля, що перевозив цистерну з цим спиртом), а 23.05.2007 після ремонту транспортного засобу - автомобіля марки VOLVO FH 12AC3744AH з автоцистерною АС 1179 ХХ.

А відтак для належної перевірки обставин щодо фактичного отримання позивачем спирту етилового у кількості 2950 дал судам необхідне було ретельно дослідити усі обставини щодо виконання поставки цього спирту 23.05.2007.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частини перша та четверта статті 70 КАС).

У справі, що переглядається, дослідження обставин дійсної поставки спірного обсягу спирту позивачеві з огляду на їх матеріально-правовий зміст вимагало встановлення судами осіб постачальника та покупця, які брали безпосередню участь в оспорюваній поставці (як-от - технологів, водіїв, експедиторів тощо), їх безпосереднього допиту як свідків. Судам слід було також витребувати та дослідити усі документи обліку відпуску спирту на підприємстві постачальника у перевіреному періоді з метою перевірки фактичного відпуску спирту етилового у кількості 2950 дал позивачеві.

Встановивши, що відпуск спирту у вказаній кількості (на якому наполягає ДПІ та державне підприємство "Триліський спиртовий завод") та його неотримання позивачем породжує виникнення кримінально-правових відносин суди були вправі постановити окрему ухвалу і направити її слідчим органом (органам прокуратури) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Слід зазначити, що у матеріалах справи міститься лист прокуратури Київської області від 06.10.2008 № 0711-3671 (а.с. 33), в якому повідомляється про проведення перевірки додержання вимог законодавства під час здійснення державного контролю за виробництвом та обігом на державному підприємстві "Триліський спиртовий завод" в порядку статті 97 Кримінального процесуального кодексу України за зверненням Товариства.

Однак суди не з'ясували результати проведення цієї перевірки, не перевірили факту порушення кримінальної справи за наслідками вказаної перевірки.

Таким чином, суди не встановили належними засобами доказування обставин, що входять до предмета доказування у справі, що відповідно до частини другої статті 227 КАС є підставою для скасування оскаржуваних рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення відповідних недоліків.

У той же час слід погодитися з висновком апеляційного суду щодо відсутності у листа ДПІ від 04.06.2009 № 26960/10/153-83 ознак обов'язковості; фактично зазначений лист є відповіддю податкового органу на звернення Товариства, в якому викладено правову позицію ДПІ з приводу відсутності підстав для погашення спірного векселя. Сам по собі факт видачі ДПІ такого листа не породжує у Товариства будь-якого обов'язку та не звужує обсягу його прав, а відтак оскарження цього листа в судовому порядку жодним чином не може сприяти відновленню прав позивача. Наведене виключає можливість задоволення позову у цій частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-8619/09/0470 скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог про визнання нечинним рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо сплати акцизного збору за спирт етиловий, викладеного у листі від 04.06.2009 № 26960/10/153-83, відмовити.

В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.