Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Голяшкіна О.В. при секретарі -Кошелєв С.В. за участю представника: Обєщенко С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі № 2а-2536/10/0670 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" про стягнення коштів

У квітні 2010 року Контрольно-ревізійне управління в Житомирській області звернулось із позовом до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" про стягнення в дохід Державного бюджету України коштів у розмірі 119198,00 грн.

Позовні вимоги КРУ в Житомирській області обґрунтовані тим, що під час здійснення ревізії фінансово-господарської діяльності та законності використання КП "Теплозабезпечення" коштів субвенції з державного бюджету виявлено невідповідність заявленим у довідці обсягам заборгованості зі сплати різниці в тарифах на теплову енергію фактичним витратам з теплопостачання. Отже, ревізією встановлено завищення комунальним підприємством у 2007 році фактичних витрат з теплопостачання для населення, що призвело до надмірного отримання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості минулих років з різниці тарифів на теплову енергію.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, у задоволенні позовних вимог КРУ в Житомирській області відмовлено.

Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказували на те, що підприємством не перевищено річної норми питомих витрат на паливно-енергетичні ресурси, оскільки калькуляція собівартості теплової енергії здійснюється з розрахунку на рік з поквартальною розбивкою та з урахуванням сезонних коливань. Суди дійшли того висновку, що контролюючим органом помилково здійснено аналіз споживання підприємством паливно-енергетичних ресурсів за окремі місяці поточного звітного періоду, адже питомі норми затверджені відповідними органами саме на рік, а не кожний місяць окремо.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, КРУ в Житомирській області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п. 2.17 плану контрольно-ревізійної роботи Головного КРУ України на І квартал 2009 року КРУ в Житомирській області у період з 09.02.2009 р. по 31.03.2009 р. проведено ревізію цільового та ефективного використання КП "Теплозабезпечення" коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи енергозбереження за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 31.03.2009 р. № 07-09/053.

За наслідками перевірки виявлено зайве використання відповідачем коштів субвенції з державного бюджету на заходи з енергозбереження в розмірі 47,8 тис. грн., а також виділені на погашення заборгованості минулих років в тарифах на теплову енергію в розмірі 119,2 тис. грн.

Згідно вказаного акту, під час здійснення ревізії проведено розрахунок фактичних витрат на виробництво теплоенергії для населення відповідно фактичним витратам та кількості відпущених Гкал теплової енергії. Відповідно до розрахунку фактичні витрати на виробництво теплової енергії для населення склали за 2007 рік 12811322,00 грн.

Однак, з у розрахунку суми заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню КП "Теплозабезпечення", фактичні витрати за 2007 рік по теплопостачанню для населення завищено на суму 119 198,00 грн., чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підставі виявлених порушень позивачем висунуто вимогу від 12.05.2009 р. № 07-29/435, зокрема, про повернення до державного бюджету коштів у розмірі 119198,00 грн., які зайво отримані підприємством внаслідок завищення за 2007 рік фактичних витрат з теплопостачання для населення.

Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби визначені ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", як здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (надалі - Порядку).

Так, п. 4 Обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої учасниками розрахунків для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної у 2006 році заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 705 (705-2006-п) .

Таким чином, отримане в результаті віднімання від фактичних витрат на теплову енергію фактичних нарахувань згідно із затвердженими для населення тарифами значення і є обсягом заборгованості з різниці в тарифах.

Фактичні витрати на послуги для населення на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення визначаються без урахування інших витрат з операційної діяльності, які не можуть включатися до тарифів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.07.2006 р. № 955 (955-2006-п) "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" і від 12.07.2006 р. № 959 (959-2006-п) "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" (ч. 2 п. 5 Порядку).

При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій вказували, що для розрахунку повної планової собівартості теплової енергії, а також для розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах у 2008 році КП "Теплозабезпечення" керувалось затвердженими Регіональним підрозділом комплексного використання водних ресурсів Державного комітету України з водного господарства питомими середньорічними нормами водоспоживання на виробництво 1 Гкал теплової енергії та затверджені Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів питомі середньорічні норми витрат електроенергії.

Поняття повної планової собівартості теплової енергії визначено у п. 2 Порядку, як економічно обґрунтовані витрати з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, включаючи витрати з операційної діяльності, фінансові витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється відповідно до річних планів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції (п. 4 Порядку).

Разом з тим, судами не враховано те, що для визначення обсягу заборгованості з різниці в тарифах необхідним є показник фактичних витрат на теплову енергію.

Крім того, суди не встановили, чи тотожними поняттями є повна планова собівартість теплової енергії та фактичні витрати на теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Порядку планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу. Розмір витрат визначається на підставі державних і галузевих нормативів використання палива, електроенергії, матеріалів, норм та розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва.

Як встановлено судами, першим заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації затверджено комунальному підприємству загальновиробничі норми питомих витрат електричної енергії на 2007 рік у розмірі 26,5 кВт.год/од. продукції.

Згідно з п. 1.10. Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22.10.2002р. № 112 (z0878-02) , в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, норма питомої витрати ПЕР - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості, орієнтований на прогресивне виробництво.

Норми питомих витрат ПЕР є гранично допустимою величиною, неекономне споживання яких призводить до перевитрат ПЕР понад встановленої норми.

Передчасними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності необхідності дотримання питомих норм споживання ПЕР щомісячно.

Виявлення КРУ в Житомирській області понаднормативного споживання КП "Теплозабезпечення" енергоносіїв на виробництво теплоенергії зафіксовано у акті ревізії та відповідному розрахунку за 2007 рік.

Судами не надано правової оцінки вказаному розрахунку, адже період здійснення розрахунку споживання електричної енергії охоплює всі місяці 2007 року з січня по грудень, а не вибіркові періоди.

Переглядаючи судові рішення відповідно до ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наявні порушення норм процесуального права свідчать про необґрунтованість та незаконність ухвалених судових рішень, які підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до загального місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.