Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 6.09.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4.07.2013 р. у справі

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області

до відповідача Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

про стягнення надлишково виплачених пенсійних коштів, -

30.07.2012 р. до суду з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (далі Підприємство) надлишково виплачених пенсійних коштів в сумі 4575,39 грн. звернулось управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області (далі Пенсійний фонд). Свої вимоги позивач мотивував тим, що з метою призначення пенсії пенсіонеру ОСОБА_3 відповідач у червні 1992 року видав довідку, що містила недостовірні відомості про розмір заробітної плати вказаної особи, внаслідок чого, останньому у період з 6.05.1991 р. по 31.03.2012 р. безпідставно виплачені пенсійні кошти у сумі 4575,39 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6.09.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4.07.2013 р., провадження у справі закрито.

Не погодившись з ухвалами судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про те, що спір не може бути розглянуто в судах адміністративної юрисдикції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з ч.4 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 101 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З наведеного також слідує, що відносини про стягнення матеріальної шкоди, завданої органу Пенсійного фонду України внаслідок безпідставно виплачених коштів на підставі вищенаведених норм за своєю правою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.

Як вбачається з матеріалів справи, Пенсійний фонд звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти за переплату пенсії ОСОБА_3, оскільки довідка про заробіток для обчислення пенсії містила недостовірні відомості про розмір заробітної плати вказаної особи.

Однак, за встановлених судами обставин, відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для інших органів, що призначають пенсії.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.06.2013 р. № 21-124а13 та № 21-204а13.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 6.09.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4.07.2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.