0670/394/11 Про скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 12.07.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" січня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської МДПІ Житомирської області та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року №0000531640/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн., та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" зазначену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а також вказує на відсутність у контролюючого органу передбачених законом правових підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодилась Коростишівська міжрайонна державна податкова інспекція, подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з"ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвали нову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, направив до суду заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи Коростишівською МДПІ було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ТОВ "Лабрадорит", за наслідками якої складено акт від 17.12.2010 року №15-115/3/70/32356128.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення товариством вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.7 п. 7.77.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Такий висновок податкового органу зроблено згідно автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у ТОВ "Лабрадорит" за вересень 2010 року, де виявлені розбіжності на суму 8363,63 грн. по наступних контрагентах: ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека" (сума ПДВ - 7041,67 грн.), ТОВ "Гран Трейд" (сума ПДВ - 186,66 грн.), ТОВ "Перспектива Коростишів" (сума ПДВ - 1020,83 грн.) та за жовтень 2010 року - по контрагенту ТОВ "СКЦ "Альба" (сума ПДВ - 4283,33 грн.). Крім того, встановлено, що у ланцюгах постачання товарів виявлені платники із сумнівними станами - ТОВ "Маршал-Трейд-Ойл" (стан платника 10 - запит на встановлення місцезнаходження), ПП "Оптторгсервіс-Житомир" (стан платника 7 - внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей), ТОВ "Норвиг-Юг" (стан платника 8 - внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням).

Таким чином, податковий орган не визнає право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого постачальникам - ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека", ТОВ "Гран Трейд", ТОВ "Перспектива Коростишів", ТОВ "СКЦ "Альба" - в ціні придбаних товарів, з тих підстав, що зазначені постачальники не у повному обсязі відобразили свої податкові зобов'язання та в ланцюгах постачання мали взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що заявлена ТОВ "Лабрадорит" сума бюджетного відшкодування фактично не сплачена до бюджету підприємствами в ланцюгах постачання, що і призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 57299,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.12.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531640/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідачем не спростовано факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". А приписи інших законодавчих норм не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб"єктами господарювання. А вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) постачальникам.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00грн.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі N 168/97 (168/97-ВР) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за товар та виконані роботи, зокрема суму ПДВ, висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

У свою чергу, надані позивачем документи дають суду підстави для висновку про сплату товариством сум податку в ціні придбання товарів та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які виписали позивачу податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість.

Що ж стосується бюджетного відшкодування, то відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов"язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

Підпунктом "а" пп. 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від"ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від"ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (z0250-97) (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982 (z0702-05) ) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від"ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року різниця між сумою податкових зобов"язань та сумою податкового кредиту мала від"ємне значення та становила 149919,00 грн., у зв'язку з чим позивачем до Коростишівської МДПІ був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 57299,00 грн. Зазначена сума дорівнює частині залишку від'ємного значення, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (вересні 2010 року) постачальникам таких товарів (послуг).

Слід зазначити, що відповідач не заперечував обставин того, що позивачем у вересні 2010 року фактично було сплачено своїм постачальникам податок на додану вартість у ціні придбаних товарів (послуг) у сумі 57299,00 грн., що підтверджується змістом акту перевірки, яким не встановлено відхилень з даними платника щодо суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої постачальникам товарів (послуг). Зазначені обставини також підтверджуються реєстром платіжних доручень за вересень 2010 року, копії яких надавались для проведення перевірки.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 57299,00 грн., яка була фактично сплачена, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за жовтень 2010 року.

Доводи відповідача стосовно того, що при перевірці розрахунку бюджетного відшкодування виявлені розбіжності у сумі 5800,00 грн. внаслідок неправильного заповнення позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, не спростовують наведеного висновку, оскільки зазначена сума не вплинула на розмір суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за №263/2067 (z0263-97) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2010 року у сумі 57299,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Роздруковано та надіслано:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" вул.Зарічна, 6,с.Кам'яний Брід,Житомирська область, Коростишівький район,12500

3- відповідачу Коростишівська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул.Шевченка, 1,м.Коростишів,Житомирська область,12505 Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області вул. 1-го Травня,24,,м. Житомир,10008