Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до прокурора м. Тореза, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго" про визнання дій протиправними, скасування рішень та стягнення моральної шкоди,

У листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відновлення її порушеного немайнового права на охорону здоров'я; зобов'язати відновити порушене право шляхом внесення протесту на рішення Розсипненської селищної ради, внесення припису до Міністерства охорони здоров'я України та внесення подання до органу державної інспекції з використання і охорони земель у Донецькій області; заборонити відповідачу при розгляді її скарг посилатися на рішення судів; скасувати рішення відповідача № 116-98-08/4274 від 14 липня 2011 року, № 116-98-08/4929 від 9 серпня 2011 року, № 116-98-08/6625 від 11 жовтня 2011 року, № 116-98-08 від 11 листопада 2011 року; зобов'язати відповідача перевірити законність санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/63143 від 8 жовтня 2009 року, протокол № 3131 від 3 вересня 2009 року; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Посилалася на те, що відповідач ухиляється від розгляду фактів, викладених у її заявах, та не вносить приписи для поновлення її порушених прав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачка є власницею будинку, розташованого за адресою м. Торез, вул. 127 Чистяковської дивізії, буд. 38. За рішенням Розсипненської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго" виділено земельну ділянку по вул. Омська, 1а для будівництва площадки для розміщення, сортування, зберігання і вантаження вугілля та для ведення виробничої діяльності.

ОСОБА_4 зверталася до прокурора м. Тореза із заявами та скаргами від 3 січня 2011 року, від 10 червня 2011 року, від 24 липня 2011 року, 15 жовтня 2011 року. Скарга від 7 серпня 2011 року надійшла до відповідача з прокуратури Донецької області у порядку ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян". У своїх скаргах позивачка вказувала на порушення з боку Розсипненської селищної ради, державної санітарно-епідеміологічної служби, Товариства з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго" норм Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про планування і забудову території" (1699-14) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров'я" (2801-12) . Зазначала, що всі рішення селищної ради прийняті всупереч вимогам законодавчих актів України, оскільки земельна ділянка, яка виділена Товариству з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго", знаходиться на відстані 100 м від її житлового будинку, що порушує її право на охорону здоров'я та безпечне довкілля.

На всі звернення позивачки прокурором м. Тореза надані відповіді та проведені відповідні перевірки, зібрані матеріали, які містяться у справі. За результатами розгляду звернень та проведених на їх підставі перевірок відповідачем вносилися протести до Розсипненської селищної ради від 17 травня 2011 року № 74-2921 вих.-11 з вимогою скасувати рішення Розсипненської селищної ради № V/5-44 від 18 жовтня 2006 року "Про внесення змін до рішення Розсипненської селищної ради № У/3-29 від 26 червня 2006 року та № 74-2924 вих.-11 на рішення Розсипненської селищної ради № V/3-29 від 26 червня 2006 року "Про узгодження місця розташування земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "СоюзПромінвестДонбас".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач розглянув усі звернення позивачки та надав обґрунтовані відповіді на них у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; 3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; 6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Згідно ч. 2 ст. 8 вказаного Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач, надаючи відповіді на звернення позивачки, діяв в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законодавством.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2012 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.