818/1295/13-а Про визнання протиправним та скасування рішення державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету суму надмірно сплаченого мита - 24.07.2014 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Сумської митниці на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 818/1295/13-а за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось в суд з позовом до Сумської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів № 805130000/2012/000847/1 від 06.12.2012 року; стягнути з Державного бюджету суму надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та податку на додану вартість у розмірі 8027,72 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 06.12.2012 року № 805130000/2012/000847/1 про коригування митної вартості товарів; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 8027,72 грн. та суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 787,03 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про стягнення суми надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та податку на додану вартість у розмірі 8027,72 грн. і в цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Сумська митниця та публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами. Сумська митниця в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у позові. Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" в касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові про стягнення суми надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та податку а додану вартість у розмірі 8027,72 грн. та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.09.2012 року між публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" (Покупець) та компанією "Tolexis Iternational" (Продавець) укладено контракт № 1409 RPT, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю фосфорити виробництва (походження) Марокко на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) кількістю 300 000 метричних тонн.

08 жовтня 2012 року між позивачем та компанією "Tolexis Iternational" уклали додаткову угоду № 1 до контракту №1409 RPT від 14.09.2012 року, згідно з пунктом 1 якого вартість товару (фосфоритів виробництва/походження Марокко) становить 157.50 дол. США за одну тону метричну.

На виконання умов договору № 1409 RPT від 14.09.2012 року позивач імпортував на митну територію України товар - фосфорит природний розмелений кількістю 393 860 кг, вартістю 62 032,95 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Сумської митниці подана митна декларація від 06.12.2012 року № 805130000/2012/015778), до якої позивачем було додано: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності 805/2012/0000152 від 13.11.2012 року; залізничну накладну для внутрішнього сполучення від 27.11.2012 року № 40695918; коносамент № 01 від 11.10.2012 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 01141 від 16.10.2012 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1409 RPT від 14.09.2012 року та додаткові угоди до нього № 1 від 08.10.2012 року та № 3 від 20.11.2012 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 18 від 15.10.2012 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 11.10.2012 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 27.11.2012 року; декларацію про походження товару № 01141 від 16.10.2012 року .

При митному оформленні товару виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Так, в якості додаткових документів позивачем було подано: лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 04.12.2012 року № 5025 про відповідність ціни на фосфат кальцію, що імпортується, поточній кон'юнктурі ринку; платіжні доручення № 618 та № 619 від 29.10.2012 року про сплату коштів загальною сумою 2 805 000 дол. США за поставку товару на підставі контракту № 1409 RPT від 14.09.2012 року та рахунку-фактури (інвойсу) № 01141 від 16.10.2012 року; лист контрагента щодо ціни фосфоритів від 05.10.2012 року, відповідно до якого 08.10.2012 року підписана додаткова угода № 1 до контракту № 1409 RPT від 14.09.2012 року з приводу узгодження ціни товару у розмірі 157,50 дол. США за тону метричну. Також позивачем додав інформацію про ціну фосфоритів, що підтверджується копіями листів продавця від 02.10.2012 року та від 20.10.2012 року.

Після опрацювання поданих для митного оформлення та додатково наданих декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості, посадовою особою митного поста "Суми-центральний" Сумської митниці винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 06.12.2012 року № 805130000/2012/000847/1, згідно якого митну вартість ввезеного товару визначено з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а), оскільки наявна інформація по операціях з ідентичним товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час їх експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеними до нього, з розрахунку 170 доларів США за одну тону метричну (загальна вартість товару склала 535 180, 91грн. при курсі долара США 7,993).

Також, у зв'язку із поданням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 06.12.2012 року № 805130000/2012/00472.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв'язку з чим протиправно прийняв оскаржуване рішення, а відтак позивачу підлягають поверненню надміру сплачені платежі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету суму надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та податку на додану вартість у розмірі 8027,72 грн. та відмовляючи у позові в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов в цій частині є передчасним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, у відповідача наявне право витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митної декларації, митному органу були подані всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену у декларації. Проте відповідач не належним чином перевірив числове значення заявленої митної вартості, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № 01141 від 16.10.2012 року, в якому загальна вартість придбаного товару за контрактом № 1409 RPT від 14.09.2012 року становить 4 839187,5 дол. США за 30725,0 метричних тон по ціні 157,5 дол. США за тону метричну товару, який поставлявся покупцю партіями. Позивач 06.12.2012 року заявив до митного оформлення партію фосфоритів природних розмелених кількістю 393860,0 кг вартістю 62032,95 дол. США.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання вимог органу митного контролю надано копії платіжних доручень № 618 та № 619 від 29.10.2012 року про сплату коштів загальною сумою 2805000,0 дол. США за поставку товару на підставі контракту № 1409 RPT від 14.09.2012 року та рахунку-фактури (інвойсу) № 01141 від 16.10.2012 року, а відтак покупцем була повністю оплачена партія товару кількістю 17809,5238 тон метричних, з яких 393860,0 кг (393,86 тон метричних) доставлені позивачем з порту м. Миколаїв залізничним транспортом, про що свідчить залізнична накладна для внутрішнього сполучення. Витрати на транспортування товару після його ввезення не включені до митної вартості.

Таким чином, вартість заявленої до оформлення партії товару не перевищувала вартість оплаченого товару згідно вказаних платіжних доручень. Тобто на момент декларування позивачем імпортованої партії товару в кількістю 393860,0 кг (393,86т тон метричних) вартістю 62032,95 дол. США її оплата була повністю проведена, що підтверджується відповідними відмітками банківської установи на платіжних дорученнях № 618 та № 619 від 29.10.2012 року.

Згідно митної декларації № 805130000/2012/015778 від 06.12.2012 року кількість заявленого до митного оформлення товару становила 393860,0 кг, вартість 62032,95 дол. США (495829,37 грн.), тому вартість фосфоритів за одну метричну тону складає 157,50 дол. США (62032,95/ 393,86 = 157,50), що повністю співпадає з ціною товару за тону метричну, вказаній як у додатковій угоді № 1 від 08.10.2012 року до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1409 RPT від 14.09.2012 року, так і у рахунку-фактурі (інвойсі) № 01141 від 16.10.2012 року.

Таким чином у відповідача були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, а відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів № 805130000/2012/000847/1 від 06.12.2012 року.

Відносно вимог про стягнення з Державного бюджету суму надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та податку на додану вартість у розмірі 8027,72 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (z1095-07) , відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.