2а-4377/08 Про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги Контрольно-ревізійного управління про усунення виявлених ревізією порушень - 24.07.2014 Прийняття

Калашнікової О.В. Голяшкіна О.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі № 2а-4377/08 за позовом Національного університету водного господарства та природокористування до Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області про визнання нечинним окремих пунктів вимоги та їх скасування, -

Національний університет водного господарства та природокористування звернувся в суд з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати абзац 3 пункту 2, пункт 5 вимоги відповідача від 20.08.2008 року № 17-12-10/3351 "Про усунення виявлених ревізією порушень".

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками ревізії діяльності позивача, відповідачем направлено вимогу про усунення виявлених порушень, оскаржувані пункти якої є безпідставними та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним та скасовано абзац 3 пункту 2 вимоги Контрольно-ревізійного управління у Рівненській області від 20.08.2008 року № 17-12-10/3351, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 17.06.2008 року до 31.07.2008 року Контрольно-ревізійним управлінням у Рівненській області проведено ревізію використання коштів державного бюджету на підготовку кадрів вищими навчальними закладами ІІІ-IV рівнів акредитації Національного університету водного господарства та природокористування за період з 01.01.2006 року по 01.06.2008 року, та при необхідності за більш ранній період, за результатами якої складений акт від 31.07.2008 року № 17-12-05/59.

Серед іншого, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам заохочувальних виплат (премії) було встановлено, що у грудні 2006 року, згідно з наказом ректора Національного університету водного господарства та природокористування від 19.12.2006 року № 446 премійовано працівників університету за підсумками фінансово-господарської діяльності в 2006 році в розмірі посадового окладу, в такій відповідності: працівникам, які частково або повністю утримувались за рахунок коштів загального фонду кошторису університету премія в розмірі посадового окладу виплачувалась із розрахунку 90% премії за рахунок економії фонду заробітної плати по загальному фонду кошторису і 10% за рахунок економії фонду заробітної плати по спеціальному фонду кошторису (разом - один посадовий оклад); працівникам, які повністю утримувались за рахунок коштів спеціального фонду кошторису - в розмірі посадового окладу повністю за рахунок економії фонду заробітної плати по спеціальному фонду кошторису університету.

Зокрема, в 2006 році за рахунок загального фонду здійснено виплату премії працівникам, які частково утримуються за рахунок спеціального фонду, на суму 323396,23 грн. та нараховано і перераховано внесків на суму 117069,44 грн., чим на думку контрольно-ревізійного органу не дотримано вимоги статті 13 Бюджетного кодексу України, в частині того, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, а також пунктів 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 (228-2002-п) , в частині того, що видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів; та що розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису, відповідно до бюджетного законодавства. Дане порушення на думку відповідача призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 440465,67 грн.

Також ревізією встановлено, що у 2006-2007 роках ректору та п'ятьом проректорам Національного університету водного господарства та природокористування нараховувалася та виплачувалася премія відповідно до Колективних договорів на вказані роки та згідно з Положенням про преміювання та матеріальну допомогу працівникам університету, без погодження вищестоящої організації - Міністерства освіти і науки України, чим позивачем порушено вимоги пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (1298-2002-п) та підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" (z1130-05) , в частині того, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, що на думку відповідача призвело до матеріальної шкоди на суму 16429,84 грн. виплачених премій та відповідно зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 8422,29 грн.

20.08.2008 року Контрольно-ревізійне управління у Рівненській області на підставі акту перевірки, відповідно до статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" надіслало Національному університету водного господарства та природокористування вимогу № 17-12-10/3351 "Про усунення виявлених ревізією порушень".

В абзаці 3 пункту 2 вимоги зазначено "Відповідно до законодавства вжити невідкладних заходів щодо усунення порушень по проведеній виплаті за рахунок загального фонду премії працівникам, які частково утримуються за рахунок спеціального фонду в сумі 323396,23 грн. та відповідно проведених перерахувань до державних цільових фондів в сумі 117069, 44 грн.".

В пункті 5 вимоги з урахуванням листа № 17-12-17/3303, позивача зобов'язано вжити невідкладних заходів щодо відшкодування за рахунок винних осіб зайво виплачених преміальних в сумі 16429,84 грн. та відповідно зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів 8422,29 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що незалежно від того, з якого фонду кошторису (загального чи спеціального) здійснюється виплата матеріальної допомоги, її сумарний розмір для працівника не повинен перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плат) в рік, у зв'язку з чим позивач правомірно нарахував премії працівникам університету згідно із наказом ректора університету, а тому абзац 3 пункту 2 вимоги підлягає скасуванню. Щодо пункту 5 вимоги, суди попередніх інстанцій зазначали, що преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, в даному випадку - Міністерства освіти і науки України, однак позивачем не надано доказів звернення із поданням до Міністерства освіти і науки України щодо здійснення нарахувань та виплат премії керівнику навчального закладу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Щодо абзацу 3 пункту 2 оскаржуваної вимоги, колегія суддів зазначає.

Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 (228-2002-п) , обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Таким чином, оскільки складовими частинами кошторису є загальний і спеціальний фонди, то максимальний розмір премії має поширюватися на обидві складові кошторису.

Пунктом 23 цього Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 (228-2002-п) , передбачено, що розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, коригування кошторису університету при нарахуванні премії не відбувалось, а видатки на преміювання здійснювались в межах взятих бюджетних зобов'язань. При цьому, оплата праці працівників, які преміювалися, фінансується в різних пропорціях як із загального, так і з спеціального фонду кошторису університету.

Чинне на той час законодавство не містило вимог про те, що відсоткове співвідношення, що застосовується при нарахуванні премій працівникам, повинне ставитися у залежність до відсоткового співвідношення нарахування заробітної плати. Тобто роботодавець може преміювати працівників за рахунок як загального, так і спеціального фонду кошторису університету

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Національний університет водного господарства та природокористування преміював своїх працівників із загального та спеціального фонду в межах наявної економії фонду заробітної плати, не перевищивши при цьому кошторисних (бюджетних) призначень по загальному і спеціальному фондах кошторису.

Крім того, згідно з роз'ясненням, наданим Міністерством праці та соціальної політики України у листі від 20.07.2005 року № 18-375 (v-375203-05) "Щодо виплати матеріальної допомоги", незалежно від того, з якого фонду кошторису (загального чи спеціального) здійснюється виплата матеріальної допомоги, її сумарний розмір для працівника не повинен перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плат) в рік.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що абзац 3 пункту 2 вимоги є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відносно пункту 5 вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 підпункту "в" пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (1298-2002-п) преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" (z1130-05) , преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці (у даному випадку - Міністерства освіти і науки України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано доказів звернення із поданням до Міністерства освіти і науки України щодо здійснення нарахувань та виплат премії керівнику навчального закладу протягом 2006-2007 років, а відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.