Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Кобилянського М.Г.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, в якому з урахуванням уточнень до позову просила визнати незаконною бездіяльність відповідачів в частині щодо непроведення перерахунку виплати заробітної плати з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні з червня 2005 року по серпень 2010 року включно, зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області донарахувати та виплатити їй заробітну плату з червня 2005 року по листопад 2007 року включно з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, стягнути з грудня 2007 року по грудень 2009 року заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 98142,65 грн, а також донарахувати та виплатити з 01 січня 2010 року по серпень 2010 року включно заробітну плату з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні. Вказані донарахування просила провести з одночасним утриманням обов'язкових платежів та зборів. Також просила зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України профінансувати та виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для погашення заборгованості з виплати заробітної плати з червня 2005 року по листопад 2007 року включно, з грудня 2007 року по грудень 2009 року у розмірі 98142,65 грн, а також для проведення перерахунку та доплати недосплаченої суми заробітної плати з січня 2010 року по серпень 2010 року включно, виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, зобов'язати Головне управління Державного казначейства при Міністерстві фінансів України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на їх користь, за класифікацію видатків Держаного бюджету на 2010 рік за кодом програмної класифікації видатків 0501150, код функціональної класифікації видатків 0330 "Виконання рішень судів на користь суддів" на виплату заборгованості із заробітної плати з червня 2005 року по серпень 2010 року включно, зобов'язати відповідачів проводити нарахування та виплату їй заробітної плати, виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на теперішній час та з врахуванням зміни її розміру у подальшому.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" (1646-17) на момент виплати у заявленому періоді, зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплат судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_2 недосплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року заробітної плати, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області виділити Центрально-Міському районному суду м. Макіївки додаткове фінансування з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплат судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки ОСОБА_2 недосплаченої заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" (1646-17) на момент виплати у заявленому періоді. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник Міністерства фінансів України просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді судді з 24 листопада 1995 року по теперішній час. Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2008 року № 2149-ІІІ (2149-14) з 10 квітня 2000 року її було обрано суддею Центрально-Міського районного суду м. Макіївки безстроково. Заробітна плата ОСОБА_2 обчислювалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) . За висновками суду при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відповідачами було порушено право останнього на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому чинним законодавством, допущено бездіяльність щодо виконання вимог постанови Кабінету міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , у зв'язку із чим така бездіяльність відповідачів підлягає визнанню неправомірною.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

На рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 01 січня 2006 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) " зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в адміністративній справі за позовом Особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи: Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Зазначену постанову в цій частині залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) " від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року у справі № К-37929/09 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України було визнано такими, що не відповідають нормам матеріального права, та скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 19 серпня 2009 року і відмовлено Особі в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) " від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Водночас, визнання нечинним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) при наявності постанов Кабінету Міністрів України № 1243 від 21 грудня 2005 року "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" (1243-2005-п) та № 1310 від 31 грудня 2005 року (1310-2005-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) ", які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

Крім того, пунктом 2 Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" від 28 лютого 1997 року № 187 (187/97) встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України "Про Держаний бюджет України" та Бюджетним кодексом України (2456-17) , не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Конституцією України (254к/96-ВР) визначено кінець бюджетного періоду - 31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.

Виплати, якими є позовні вимоги позивача, не відносяться до багаторічних виплат.

З огляду на викладене, у відповідачів відсутнє право здійснювати платежі з бюджету без наявності відповідного бюджетного призначення.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо перерахунку заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року.

Водночас, за правилами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В адміністративному позові ОСОБА_2 ставила питання, зокрема, про виплату заборгованості із заробітної плати з 01 червня 2005 року. Свої вимоги мотивувала тим, що частина друга статті 44 Закону України "Про статус суддів" передбачає встановлення посадових окладів суддів у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України у розмірі, який не може бути меншими від 50% його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80% посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" від 30 червня 2005 року № 514 (514-2005-п) зазначеним особам було підвищено посадові оклади з 01 червня 2005 року. Проте, перерахунок окладів іншим суддям з 01 червня 2005 року на підставі цієї постанови не проводився і лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці суддів", якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Зазначена постанова набрала чинності з 01 січня 2006 року. Таким чином, в період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року оклади суддів не відповідали вимогам частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Проте, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, на ці обставини увагу не звернули, докази щодо цих обставин не дослідили та відповідного рішення у цій частині позовних вимог не ухвалили.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення норм матеріального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.