Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року по справі № 2а-1670/8206/12

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства внутрішніх справ України,

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання протиправними та часткове скасування наказів, поновлення на роботі,

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та часткове скасування наказів, поновлення на роботі.

Просив суд визнати протиправними та скасувати пункти наказів Міністерства внутрішніх справ України від 21 листопада 2012 року № 997 о/с та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 28 листопада 2012 року № 389 о/с в частині звільнення з посади начальника Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області та звільнення з органів внутрішніх справ, поновити на посаді та на службі в органах внутрішніх справ, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 189 о/с від 14 листопада 2010 року призначений на посаду начальника Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 6 вересня 2012 року по справі № 1625/3215/2012 (3/1625/561/12) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів) та накладено штраф у розмірі ста тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 2210 грн.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено. Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 6 вересня 2012 року в частині накладення на ОСОБА_4 стягнення у вигляді штрафу скасовано у зв'язку з закінченням, на момент розгляду справи, строків для накладення адміністративного стягнення, провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову суду залишено без змін.

Начальником Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області 16 листопада 2012 року на адресу Міністра внутрішніх справ України направлено Подання № 1831/Фд про звільнення з посади ОСОБА_4

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 листопада 2012 року № 997о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 64 "й" (у зв'язку з набранням законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення) майора міліції ОСОБА_4 (М-096253), начальника Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

З метою забезпечення реалізації Наказу Міністра внутрішніх справ України від 21 листопада 2012 року № 997 о/с та за результатами додаткового службового розслідування, висновки щодо якого затверджено 26 листопада 2012 року, Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 28 листопада 2012 року № 389 о/с позивача звільнено у запас за пунктом 64 "й" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) звільнено з органів внутрішніх справ у запас (далі - Положення).

Не погоджуючись із наказами Міністра внутрішніх справ України від 21 листопада 2012 року № 997 о/с та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 28 листопада 2012 року № 389о/с, позивач звернувся до суду із вимогою про їх скасування, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 12 статті 18 вказаного Закону на працівників міліції поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

Одночасно, спеціальним актом законодавства, який визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Так, позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" є особою, уповноваженою на виконання функцій держави та є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Всупереч вимогам частини 2 статті 9 Закону, якою передбачені обмеження щодо роботи близьких осіб, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання не вжив заходів щодо усунення безпосереднього підпорядкування близької йому особи, дружини - помічника слідчого Кожемякіної Євгенії Сергіївни, і не повідомив керівництво Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про наявність конфлікту інтересів, наявність якого впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих йому службових повноважень.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

За приписами частини 15 статті 18 Закону України "Про міліцію" працівники міліції, яких притягнуто до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення, звільняються із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Абзацом 14 пункту 8 Положення (114-91-п) передбачено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, і у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 64 "й" Положення (114-91-п) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), серед іншого, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Згідно з пунктом 67 Положення (114-91-п) засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного рішення, яке набрало законної сили.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а отже, в даному випадку до нього не можуть бути застосовані положення пункту 64 "й" Положення (114-91-п) .

Суд касаційної інстанції із такими доводами ОСОБА_4 не погоджується, оскільки як постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 6 вересня 2012 року так і постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2012 року надано оцінку діям ОСОБА_4, який своїми умисними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-7 КУпАП.

Процесуальне порушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП звільняють позивача лише від накладення стягнення, проте ні в якому випадку не звільняють його від притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.