805/11101/13-а Про зобов'язання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 23.07.2014 Прийняття

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька про скасування вимоги про сплату боргу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року,

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька (далі також - УПФУ) про скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у липні 2013 року отримала вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька про сплату боргу № Ф-754 від 03 липня 2013 року, згідно з якою вона зобов'язана була сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4742,42 гривень.

Вважає вищезазначену вимогу відповідача такою, що винесена у спосіб, що суперечить чинному законодавству України, оскільки вона є фізичною особою-підприємцем та пенсіонером за віком, а тому звільнена від сплати єдиного внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька про сплату недоїмки від 03 липня 2013 року № Ф-754 у розмірі 4742,42 гривень, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 гривень.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2013 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив частково: скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька № Ф-754 від 03 липня 2013 року в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що відповідач оскаржує судові рішення тільки в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в межах касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 січня 2012 року ОСОБА_1, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 2256600549, є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Також ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

03 липня 2013 року відповідачем було складено та скеровано позивачу вимогу про сплату недоїмки, якою УПФУ вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4742,42 грн., в тому числі недоїмки в розмірі 4572,42 гривень та 170 гривень штрафних (фінансових) санкцій станом на 01 липня 2013 року.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію та перебування позивача на спрощеній системі оподаткування надає їй підстави для звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до пункту четвертого частини першої та частини четвертої статті четвертої Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ).

Донецький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що протиправність застосування відносно позивача штрафу, який включений до складу вимоги, підтверджений рішенням відповідача від 22 квітня 2013 року та відомостями наведеними обліковою карткою платника внесків, не заявлена ФОП ОСОБА_1 у позовних вимогах, а тому неповне дослідження всіх обставин справи обумовило безпідставність висновку суду першої інстанції щодо протиправності вимоги відповідача в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки Донецького апеляційного адміністративного суду вважає такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (384/2011) (далі - Положення) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до преамбули до Закону № 2464-VI (2464-17) саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом сьомим Розділу першого Закону України від 07 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (3609-17) були внесені зміни до Закону № 2464-VI (2464-17) , за якими статтю четверту цього Закону доповнено частиною четвертою. У відповідності до нової норми особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 цього Закону також встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію та як платник єдиного податку перебуває на спрощеній системі оподаткування з 17 січня 2012 року. Також судами встановлено, що ОСОБА_1 не було укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Доводи відповідача про те, що до ФОП ОСОБА_1 не може бути застосовані положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досягла віку 55 років, а тому не звільнена від сплати єдиного внеску у зв'язку із недосягненням нею пенсійного віку, колегія суддів вважає безпідставними з наступних причин.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, положення Закону № 1788-ХІІ (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право, зокрема, виникає у жінок після досягнення 55 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "б" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Аналогічна викладеній позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі № 21-57а14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату недоїмки, яка, відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.

Оскільки ОСОБА_1 отримує довічну пенсію за віком, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що вона не повинна сплачувати за себе єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому суд апеляційної інстанції правильно задовольнив її вимоги щодо скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька № Ф-754 від 03 липня 2013 року в частині визначення недоїмки зі сплати цього внеску.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни - відсутні.