2а-4666/12/2670 Про визнання дій протиправними та скасування рішення митниці щодо визначення митної вартості імпортованих товарів - 23.07.2014 Прийняття

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (далі - ТОВ "Вольтех") до Київської регіональної митниці Державної митної служби України (далі - Київська міжрегіональна митниця, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ "Вольтех" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року,

У вересні 2011 року ТОВ "Вольтех" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні митної вартості імпортованих товарів Київська регіональна митниця необґрунтовано відмовила позивачу в застосуванні першого методу визначення та самостійно визначила іншу, відмінну від заявленої ТОВ "Вольтех", митну вартість товарів за шостим методом, мотивуючи ненаданням декларантом (позивачем) додатково витребуваних документів.

Вимагаючи додаткові документи митний орган не вказав, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не вказав на обставини, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей. Позивач вважає, що митному органу був наданий весь пакет документів та додаткові документи, необхідні та достатні для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом, а заявлена митна вартість базувалась на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Дії відповідача, на думку позивача, не відповідають чинному законодавству щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, тому позивач, із урахуванням уточнених в ході розгляду справи вимог, просив визнати неправомірними дії Київської регіональної митниці з визначення митної вартості оливи моторної та оливи гідравлічної, що надходила за договором поставки № DC-1017 від 18 вересня 2011 року згідно інвойсу від 25 лютого 2011 року № 2115029, скасувати рішення про визначення митної вартості товару від 10 березня 2011 року за № 100000006/2011/610868/1, а також стягнути з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 12 638,34 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване рішення Київської регіональної митниці від 10 березня 2011 року за № 100000006/2011/610868/1. У задоволенні іншої частини вимог позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції у задоволеній частині позову скасовано, у задоволенні цієї частині позову - відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Вольтех", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві у своїх запереченнях зауважує на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що позивач оскаржує постанову Київського апеляційного адміністративного суду тільки в частині відмовлених позовних вимог, колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в межах касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що відповідач не вказав жодної з обставин, які відповідно до статті 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, а також не надав доказів того, що документи, надані позивачем під час митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку, що Київською регіональною митницею правомірно визначено вартість ввезеного позивачем товару за шостим методом, оскільки останній на вимогу митного органу не надав витребуваних ним документів, а застосування методів визначення вартості з другого по п'ятий було визнано судом неможливим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України такі висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими, погоджуючись при цьому із позицією суду першої інстанції з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки змащувальних матеріалів від 18 вересня 2010 року № DC-1017, укладеного між ТОВ "Вольтех" та "ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл"(Бельгія), до Київської регіональної митниці декларантом ТОВ "Вольтех" подано вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 10 березня 2011 року за № 100140002/2011/272593 та товаросупровідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів "оливи моторні та оливи гідравлічні".

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за першим методом, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до графи 44ВМД від 10 березня 2011 року № 100140002/2011/272593 на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем були надані наступні документи: уніфікована квитанція МД-1 від 06 березня 2011 року, облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 23 листопада 2010 року № 10000/37/05/5880, попередня митна декларація від 02 березня 2011 року № 100000006/2011/390907, накладна CMR від 28 лютого 2011 року б/н, книжка МДП (Carnet Tir) від 28 лютого 2011 року № ХЕ 67064632, рахунок-фактура від 25 лютого 2011 року № 2115029, пакувальний лист від 25 лютого 2011 року № 2115029, договір поставки змащувальних матеріалів від 18 вересня 2010 року № DC-1017, додаток до договору від 12 листопада 2010 року № 1 (прайс-лист), додаток до договору від 12 листопада 2010 року № 2, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 07 жовтня 2010 року № DІ-16/10, довідка Святошинської Державної податкової інспекції про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) (ДПА України) від 11 січня 2011 року № 260888854, довідка про транспортні витрати від 25 лютого 2011 року № 43/02; декларація визначення митної вартості товару від 10 березня 2011 року № 100140002/2011/272593.

Сумніваючись у достовірності відомостей, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок № 1766), посадовою особою Київської регіональної митниці на декларації митної вартості товарів від 10 березня 2011 року № 100140002/2011/272593 було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів та складено перелік таких документів, зокрема: прайс-лист фірми виробника товарів, висновок експертної організації щодо якісних та вартісних характеристик товарів, договори та розрахунки з третіми особами, експортну декларацію країни відправлення, банківські документи, калькуляцію фірми виробника товарів.

Декларантом ТОВ "Вольтех" - Станкевичем М.В. було повідомлено про відсутність на даний час можливості надати витребувані митницею документи, про що вчинено відповідний запис, який засвідчено особистим підписом декларанта від 10 березня 2011 року.

У зв'язку з цим, відповідачем самостійно визначено митну вартість імпортованих товарів за шостим, тобто за резервним методом на підставі рішення про визначення митної вартості товарів від 10 березня 2011 року № 100000006/2011/610868/1. За вказаним рішенням митну вартість 1 літру оливи моторної марки VC UDEO15W40 скоригована з 2,05 доларів США до 3,62 доларів США, та оливи гідравлічної марки VC SUP HYD 46 - з 1,82 доларів США до 2,71 доларів США.

Не погоджуючись із визначеною відповідачем митною вартістю товарів, позивач звернувся до митниці із заявою від 10 березня 2011 року № 10/03/2011/1 щодо надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, яку відповідачем було задоволено.

На підставі ВМД від 11 березня 2011 року № 100140002/2011/272758 товари було випущено у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при їх ввезенні на митну територію України зі сплатою до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею.

В межах строку дії гарантійних зобов'язань позивачем на підтвердження первісно заявленої до митного оформлення митної вартості товарів, окрім раніше наданих товаросупровідних документів, додатково листом від 07 червня 2011 року № 70 до Київської регіональної митниці направлено наступні документи: платіжне доручення в іноземній валюті від 08 лютого 2011 року № 304; експортну декларацію країни відправлення від 25 лютого 2011 року № 0358846, сертифікат відповідності № UA1.117.0076403-11, реєстр договорів по сервісному обслуговуванню від 12 травня 2011 року № 45, договір про сервісне обслуговування від 27 січня 2009 року № 10-105-090127, додаток № 6, звіт по реалізації за період з 01 січня 2011 року до 31 травня 2011 року. Інші документи, які вимагав митний орган декларант не надав.

За результатом розгляду вищевказаної заяви відповідач листом від 05 липня 2011 року № 40/4-17/8044 повідомив про відсутність законних підстав для перегляду та скасування рішення від 10 березня 2011 року № 100000006/2011/610868/1 про визначення митної вартості товарів, посилаючись на порушення позивачем вимог п. 13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року № 230 (z0259-08) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 27 березня 2008 за № 259/14950 (z0259-08) , (далі - Порядок № 230) та ненадання можливості здійснення митним органом належної перевірки додатково поданих документів.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 267 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідно до статей 2, 3 договору поставки змащувальних матеріалів від 18 вересня 2010 року № DC-1017 "ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл" погоджується продати, а ТОВ "Вольтех" погоджується купити товари, перераховані у відповідному додатку до цього Договору, за цінами, визначеними у Додатку до договору.

Додатком від 12 листопада 2010 року № 1 до зазначеного Договору (прайс-лист) сторонами погоджено асортимент та ціну товарів, відповідно до якого "оливи моторні" марки VCE UDEO 15W40 VDS3 (Volvo Ultra Diesel Engine Oil) продаються за ціною 2,05 доларів США за літр, а товар "оливи гідравлічні" марки VCE SUP HYD 46 (Volvo Super Hudraulic Oil 46) - за ціною 1,82 доларів США за літр.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний договір поставки змащувальних матеріалів від 18 вересня 2010 року № DC-1017 та додаток до нього від 12 листопада 2010 року № 1 укладено ТОВ "Вольтех" з виробником товарів "ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл", та є прямим зовнішньоекономічним контрактом.

Згідно з графою 44 ВМД від 10 березня 2011 року № 100140002/2011/272593, від 11 березня 2011 року № 100140002/2011/272758 договір поставки змащувальних матеріалів від 18 вересня 2010 року № DC-1017 класифіковано за кодом 4104 згідно з Класифікатором документів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 12 грудня 2007 року № 1048, тобто зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Таким чином, заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтувалась на документах наданих виробником виходячи з контрактної вартості товару.

Посилання відповідача на те, що надана додаткова угода від 12 листопада 2010 року № 1 (прайс-лист) має суб'єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Також в обґрунтування сумнівів митного органу у заявленій митній вартості товару було покладено доводи про існування у відповідача на момент митного контролю інформації щодо митної вартості подібних (ідентичних) та схожих товарів, що ввозились на митну територію у період декларування товару, митне оформлення яких вже здійснено, та яка міститься у базі даних пошуково-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Проте у наданих до суду митним органом запереченнях вказано на відсутність під час митного контролю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, що, зокрема, підтверджується пунктом 5 рішення про визначення митної вартості товарів 10 березня 2011 року № 100000006/2011/610868/1, у якому вказано на неможливість застосування другого чи третього методу визначення митної вартості товарів з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Як вірно зауважено судом, митне законодавство не передбачає такого способу здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості з рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а передбачає можливість співставлення рівня заявленої вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Тому долучений відповідачем під час розгляду справи витяг з бази даних пошуково-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України судом першої інстанції вірно не був взятий до уваги, оскільки містить цінову інформацію щодо інших товарів, а не тих щодо яких приймалось спірне рішення.

Зважаючи на те, що підставами для формування ціни на продукцію є, у тому числі якість, марка, властивості та характеристики товару, здійснення митного оформлення за вищою ціною олив моторних та олив гідравлічних, відмінних за своїми показниками з оцінюваними товарами, не є підставою для висновку про заниження митної вартості олив моторних марки VCE UDEO 15W40 VDS3 та олив гідравлічних марки VCE SUP HYD 46 та не можуть бути покладені в основу визначення їх ціни.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до частини четвертої статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідач не вказав жодної з обставин, які відповідно до статті 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, а також не надав доказів того, що документи, надані позивачем під час митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Як свідчать матеріали справи, позивач під час декларування спірної митної вартості, надав відповідачу всі документи, передбачені пунктом 7 Порядку № 1766 та містили об'єктивні, і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість саме: за ціною договору, на підставі якого товар імпортується.

За таких обставин, у суду немає підстав вважати задекларовану позивачем митну вартість товарів "оливи моторні та оливи гідравлічні" заниженою чи несправедливою, а тому в Київської регіональної митниці були відсутні підстави в застосуванні першого методу.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу в перегляді спірного рішення про визначення митної вартості товарів після випуску товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання.

Відповідно до частин 3, 5 статті 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 230 (z0259-08) , строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

У межах вказаного строку, відповідно до пунктів 13, 14 Порядку № 230 (z0259-08) декларант повинен надати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а у разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митний орган зобов'язаний приймати документи, що додатково надаються декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарів після застосування процедури випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання зі сплатою податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митницею, а також переглядати такі рішення з урахуванням додатково наданих документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Київської регіональної митниці із заявою щодо перегляду рішення від 10 березня 2011 року № 100000006/2011/610868/1 про визначення митної вартості товарів та додатково надав витребувані документи 07 червня 2011 року, тобто у межах 90-денного строку дії гарантійних зобов'язань.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмова відповідача в перегляді спірного рішення з мотивів недостатності часу для здійснення перевірки додатково поданих документів носить формальний характер та не може бути підставою для обмеження позивача у праві на доведення задекларованої митної вартості у межах строку дії гарантійних зобов'язань. Таким чином, Київська регіональна митниця не виконала свого обов'язку щодо перегляду спірного рішення про визначення митної вартості товарів та не надала оцінку додатково наданим декларантом документам.

Отже відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення про визначенні митної вартості за шостим методом, тому виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 10 березня 2011 року № 100000006/2011/610868/1 є протиправним.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно застосував норми матеріального та процесуального права і законно задовольнив позовні вимоги ТОВ "Вольтех" в частині скасування рішення Київської регіональної митниці від 10 березня 2011 року за № 100000006/2011/610868/1.

Окремо колегія суддів вважає необхідним відмітити, що дійсно митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що таких консультацій з позивачем відповідачем проведено не було, що також підтверджує необґрунтованість застосування ним шостого методу визначення митної вартості, а також неможливість застосування попередніх методів в їх послідовності.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.