Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Моторний О. А. Титенко М. П. Грабовський О. І. Бутрик А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/1570/178/2011 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Новопласт" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 2а/1570/178/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № № 0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472300/0 та № 0000482300/1 від 15.07.2010 року, прийняті Державною податковою інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 250 Господарського кодексу України, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 1, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивача вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року складено акт від 12.04.2010 року № 191/23-10/32726855, яким зафіксовано порушення підприємством п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 246 229,00 грн., пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 52 218,00 грн., ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки підприємством не проведено через реєстратор розрахункових операцій від реалізації продукції не власного виробництва на загальну суму 16 830,00 грн.; п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у зв'язку із здійсненням торгівельної діяльності без придбання патенту на здійснення торгівельної діяльності; пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462300/3 від 02.12.2010 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1 869 344,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, з яких 1 246 229,00 грн. за основним платежем та 623 115,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування № 0000482300/0 від 23.04.2010 року в сумі 21,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування та норм регулювання обліку готівки № 0000472300/0 від 23.04.2010 року в сумі 84 150,00 грн.

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Новопласт" звернулось до суду з метою їх оскарження із даними позовними вимогами.

В ході перевірки серед іншого встановлено, що обладнання, необхідне для виробництва готової продукції (машини у кількості 6 шт., пресформи, необхідні для виливання готової продукції, станки та інше устаткування, необхідне для здійснення процесу виробництва та виготовлення готової продукції") в періоді з 01.01.2008 по 31.12.2009 року в експлуатацію не введено, а рахувалось по рахунку 1521 "Придбання основних засобів". У зв'язку з чим, на думку податкового органу, вищевказане обладнання не було основними виробничими фондами та не могло використовуватись у виробничому процесі. Інші основні засоби, необхідні для здійснення процесу виробництва, на балансі підприємства відсутні. Договорів оренди іншого устаткування, необхідного для здійснення процесу виробництва виробів із пластмаси, до перевірки не надавалось. До перевірки підприємством також не надано калькуляцію собівартості виготовляємої продукції, норми витрат сировини, матеріалів та енергоресурсів по всіх рецептурах на одиницю продукції.

У зв'язку із викладеним, податковим органом був зроблений висновок про те, що на підприємстві не організовано процес виробництва виробів із пластмас (відсутні введені в експлуатацію основні фонди (обладнання), необхідні для здійснення процесу виробництва та відсутні технічні умови для здійснення процесу виробництва).

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (z0751-99) , затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, яким передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Пунктом 8 Положення № 246 (z0751-99) передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Відповідно до п. 14 Положення № 246 (z0751-99) (стандарт) бухгалтерського обліку не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Мінфіну від 27.04.2000 року № 92 (z0288-00) є визначення поняття основних засобів та об'єкту основних засобів.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що обладнання, необхідне для виробництва виробів із пластмаси Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Новопласт" прийнято в експлуатацію згідно із актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів з 31.12.2007 року по 31.12.2008 року, що спростовує доводи податкової інспекції про те, що обладнання, необхідне для виробництва готової продукції, в тому числі машини в кількості 6 шт., в періоді з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року в експлуатацію не були введені.

На підтвердження факту виробництва товарів із пластмаси в періоді, що перевірявся, підприємством надана кінцева калькуляція вартості виготовляємої продукції за період з 31.08.2008 року по 31.12.2009 року, наказ щодо поставки продукції на серійне виробництво від 10.11.2007 року № 33, наказ щодо встановлення амортизаційних норм основних засобів.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлене фактичне виготовлення продукції на обладнанні по виробленню пластмаси, твердження податкового органу про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вірно відхилено судами.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0000462300/3 від 02.12.2010 року про визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 1 869 344,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, з яких 1 246 229,00 грн. за основним платежем та 623 115,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

Обґрунтованим є висновок судів про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472300/0 та № 0000482300/1 від 15.07.2010 року, оскільки події, які кваліфіковані відповідачем як порушення Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Новопласт" норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Закону України "Про патентування деяких видів господарської діяльності" (1775-14) , мали місце в квітні 2008 року, а штрафна санкція застосована податковим органом в 2010 року, що суперечить вимогам ст. 250 Господарського кодексу України.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/1570/178/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.