Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Лущина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Вісмас-техно"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 826/1357/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Вісмас-техно"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ НВКФ "Вісмас-Техно" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ "ТВК "Град" за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 04.07.2012 № 6/16-30/24076605.

Перевіркою встановлено порушення: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200. п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (z0168-95) , п 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1990 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 1221806,37 грн., в тому числі по періодам: за березень 2011 року в сумі 106283,30 грн., за квітень 2011 року в сумі 148491,05 грн., за травень 2011 року в сумі 240075,52 грн., за червень 2011 року в сумі 253220,10 грн., за липень 2011 року в сумі 219408,69 грн., за серпень 2011 року в сумі 254327,1 грн.

Підставою для таких висновків стало встановлення факту укладення між TOB НВКФ "Вісмас-Техно" та TOB "TBK "Град" договору поставки № 021125 від 25.02.2011, на виконання якого складені видаткові та податкові накладні, перелік яких наведений в акті перевірки, на загальну суму 7330838,20 грн., в т. ч. ПДВ -1221806,37 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень-серпень 2011 року.

TOB "TBK "Град" (код ЄДРЛОУ 37165086) зареєстроване розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.08.2010 за № 10681020000026499, взято на податковий облік 19.08.2010 за № 181596 в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. У період з 18.08.2010 по 09.08.2011 засновник, директор та головний бухгалтер підприємства - ОСОБА_3. За період з 09.08.2011 по 28.02.2012 - ОСОБА_4.

Місцезнаходження TOB "TBK "Град" згідно з установчими документами (юридична адреса): 14011. м. Чернігів, шосе Коцюбинське. 1. Фактична адреса: 03039. м. Київ, вул. Кіровоградська, буд.4.

За даними бази даних АІС ОР TOB "TBK "Град" має стан платника 30 - "в стані переходу до іншої ДПІ".

Разом з тим, згідно з поясненнями громадянина ОСОБА_3 реєстрація підприємства здійснена ним на прохання знайомого за грошову винагороду, після реєстрації підприємства і відкриття банківського рахунку, всі установчі документи TOB "TBK "Град" він віддав своєму знайомому, якого більше не бачив, фінансово-господарську діяльність як директор/головний бухгалтер TOB "TBK "Град" не проводив, жодних документів договорів, податкових та видаткових накладних не видавав та не підписував, податкові декларації до органів ДПС України не подавав, заробітну плату на TOB "TBK "Град" не отримував, свідоцтво платника ПДВ не отримував та не уповноважував на це інших осіб.

В зв'язку з вищевикладеним, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність TOB "TBK Град" здійснювалась поза межами правового поля, тобто фактичного здійснення TOB "TBK "Град" постачання продукції TOB "НВКФ "Вісмас-Техно" не відбулося, в результаті чого TOB "НВКФ "Вісмас-Техно" безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з TOB "TBK "Град", так як документи, що складені від імені TOB "TBK "Град", не можуть бути взяті до уваги як первинні документи.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002572250 від 27.07.2012, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 1221806,37 грн. основного платежу та 118435,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "TBK "Град", які фактично підписані не посадовими особами підприємства, в порушення приписів податкового законодавства не відображають відомостей про здійснення господарських операцій, а тому не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку платника податку. Крім того, позивачем не спростовано доводів відповідача про відсутність факту здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, та, як наслідок, висновків щодо їх безтоварності, з огляду на відсутність доказів наявності у ТОВ "ТВК "Град", на праві власності або оренди складів, власних або орендованих транспортних засобів (договорів з перевізником), товарно-транспортних накладних, які, виходячи із суті операції, повинні були супроводжувати перевезення товару.

Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зокрема, для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо здійснення реальних поставок товару на адресу позивача та порядок документального оформлення результатів виконання цих операцій як підстави для формування даних податкового обліку позивача, оскільки видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зміст оспорюваних операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто ознаки, які свідчать про їх реальний характер, а також зв'язок з господарською діяльністю позивача не з'ясовувались, незважаючи на те, що, за доводами позивача товар, який був зазначений у видаткових накладних, доставлявся транспортом ТОВ "ТВК "Град" до складу ТОВ НВКФ "Вісмас-Техно" за адресою м. Київ, вул.В.Василевської, 24. Після перевірки товару на відповідність кількості, визначеній у видаткових накладних, позивачем здійснювалось його приймання та проводилась оплата шляхом безготівкових розрахунків згідно виставлених рахунків, а також, що в подальшому придбаний у ТОВ "ТВК "Град" на загальну суму 7330838,20 грн., у т.ч. ПДВ 1221806,39 грн., було реалізовано.

Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, факт отримання позивачем від ТОВ "ТВК "Град" товару, його оприбуткування на склад, зберігання, та використання в господарській діяльності, у тому числі шляхом подальшої реалізації (наступні покупці товару) судами не перевірявся.

Не з?ясовано судами попередніх інстанцій і питання формування ТОВ "ТВК "Град" податкових зобов?язань з податку на додану вартість за наслідком проведених з ТОВ НВКФ "Вісмас-Техно" оспорюваних господарських операцій, з огляду на те що на час їх вчинення зазначене підприємство було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "ТВК "Град", то в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) такими доказами має бути обвинувальний вирок щодо його посадових осіб, який набрав законної сили, та містив би в собі встановлені судом об'єктивні дані щодо ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Разом з тим, якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Вісмас-техно" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.