205-1(І)/2019 Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Чайковського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 400-12, статті 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статей 436, 467 Кримінального процесуального кодексу України - Текст документа

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Чайковського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 400-12, статті 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статей 436, 467 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія судців Першого сенату Конституційного Суду України

1. Чайковський В.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 400-12, статті 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України (далі -Кодекс 1960 року), статей 436, 467 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до оспорюваних положень Кодексу 1960 року (1003-05) :

- підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є: "встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом" (пункт 2 частини першої статті 400-12);

- Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 400-12 Кодексу 1960 року; якщо Верховний Суд України установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 Кодексу 1960 року, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно небезпечного діяння та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання; якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кодексу 1960 року, Верховний Суд України скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право прийняти нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення; постанова Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою (стаття 400-22).

Згідно зі статтями 436, 467 Кодексу:

- суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - беззадоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення;

- суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення; при ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції; за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції; з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні.

Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що автор клопотання разом з іншими особами був засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Чайковський В.В. просить перевірити на відповідність статтям 8, 24 Конституції України зазначені положення Кодексу 1960 року (1003-05) та Кодексу (4651-17) , оскільки, на його думку, Велика Палата Верховного Суду, скасувавши усім засудженим у справі № 1-23/05, крім нього, вироки, винесені судами попередніх інстанцій, порушила його права, гарантовані Основним Законом України (254к/96-ВР) .

Автор клопотання зазначає: "по відношенню до мене суд скасував вирок частково, ігноруючи вищезазначені норми Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" (3477-15) - залишивши мені протиправне покарання довічне позбавлення волі та частково вирок без змін. Саме тому в моєму випадку суд був зобов'язаний використати по перше за все норми Закону України № 3477-ІV від 23.02.2006 р. (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" і тільки потім застосовувати положення Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) . Залишивши мені вирок частково без змін та протиправне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд відверто допустив порушення моїх прав гарантованих як Конституцією України (254к/96-ВР) так і законом України № 3477-ІV від 23.02.2006 р. (3477-15) "

На підтвердження своєї позиції Чайковський В.В. долучив до конституційної скарги копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 1-23/05.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги (частина четверта статті 77).

Автор клопотання вказує, що положення пункту 2 частини першої статті 400-12, статті 400-22 Кодексу 1960 року, статей 436, 467 Кодексу не відповідають, зокрема, статтям 1, 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Однак усунення колізій між положеннями законів є прерогативою законодавця і не належить доповноважень Конституційного Суду України, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за пунктом 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі.

З аналізу конституційної скарги також вбачається, що Чайковський В.В. висловлює незгоду із судовим рішенням, ухваленим у його справі. Проте незгода автора клопотання із судовим рішенням у конкретній справі не є підставою для перевірки на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) закону України (його окремих положень).

Отже, Чайковський В.В. не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Чайковського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 400-12, статті 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статей 436, 467 Кримінального процесуального кодексу України на підставі пунктів 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду Українипитань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.