362/2533/14-а Про визнання дій протиправними, скасування рішення сільської ради, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 03.03.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року,-

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перебував на посаді Гвоздівського сільського голови Васильківського району Київської області.

20 березня 2014 року рішенням двадцять третьої сесії шостого скликання Гвоздівська сільська рада Васильківського району Київської області № 1-3 достроково припинила його повноваження.

Вважаючи рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам закону і порушує права, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 з урахуванням уточнених вимог просив скасувати: розпорядження Гвоздівського сільського голови від 24 березня 2011 року № 16, протокол № 1 засідання комісії з питань розвитку сільського господарства фермерства та підприємництва охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки, регулювання земельних відносин та протокол № 2 двадцять третьої сесії шостого скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року, рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року № 1-3 та анулювати запис в трудовій книжці щодо звільнення, поновити його на посаді Гвоздівського сільського голови Васильківського району Київської області та зобов'язати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 000 гривень.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та задовольнив позов.

Цим судовим рішенням визнано нечинними і скасовано: розпорядження Гвоздівського сільського голови від 24 березня 2011 року № 16, протокол № 1 засідання комісії з питань розвитку сільського господарства фермерства та підприємництва охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки, регулювання земельних відносин та протокол № 2 двадцять третьої сесії шостого скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року, рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року № 1-3. Поновлено ОСОБА_4 на посаді Гвоздівського сільського голови Васильківського району Київської області з 20 березня 2014 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивача здійснено в порушення закону.

Проте до такого висновку суд дійшов без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у жовтні 2010 року обраний на посаду Гвоздівського сільського голови Васильківського району Київської області.

4 листопада 2010 року позивач прийняв присягу державного службовця.

Спірні правовідносини регулюються Законами України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) , в редакції спірного періоду) та іншими нормативними актами на їх виконання.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, за змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Досліджуючи питання правомірності звільнення позивача з державної служби суди не з'ясували підстави прийняття такого рішення та відповідність його вимогам закону.

За приписами частини 2 і 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому слід ураховувати, що за приписами частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Системний аналіз наведених норм права дають підстави дійти висновку, що поновленню підлягають лише порушені права особи.

Як убачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_4 просив скасувати: розпорядження Гвоздівського сільського голови від 24 березня 2011 року № 16, протокол № 1 засідання комісії з питань розвитку сільського господарства фермерства та підприємництва охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки, регулювання земельних відносин та протокол № 2 двадцять третьої сесії шостого скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року, рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року № 1-3 та анулювати запис в трудовій книжці щодо його звільнення, поновити на посаді Гвоздівського сільського голови Васильківського району Київської області та зобов'язати виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 13 000 гривень.

В порушення наведених вимог процесуального закону, задовольняючи позов апеляційний суд не навів відповідних мотивів, які порушені права позивача розпорядженням Гвоздівського сільського голови від 24 березня 2011 року № 16 (призначено ОСОБА_5 секретарем сільської ради), протоколом № 1 засідання комісії з питань розвитку сільського господарства фермерства та підприємництва охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки, регулювання земельних відносин та протоколом № 2 двадцять третьої сесії шостого скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року.

Відповідно до статті 47 Закону № 280/97-ВР, постанови Кабінету Міністрів України № 1242 від 30 листопада 2011 року "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" (1242а-2011-п) протокол комісії як один із передбачених законом документів органу місцевого самоврядування є носієм інформації у якому фіксуються всі дії, що відбуваються під час засідання органу місцевого самоврядування, такий носить рекомендаційний характер, а відповідно не являється розпорядчим актом.

Окрім цього суд не звернув уваги й на те, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 року визнано нечинним і скасовано рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 березня 2011 року № 6/8 "Про обрання ОСОБА_5 секретарем сільської ради". Відповідно до цього суду слід було оцінити і оскаржуване розпорядження від 24 березня 2011 року № 16.

З огляду на зазначені обставини апеляційному суду слід також було дослідити питання правомочності скликання засідання ради, дотримання процедури внесення питань до порядку денного, суті дострокового припинення повноважень сільського голови, як того вимагають статті 46, 47, 59, 79 Закону № 280/97-ВР.

Залишені судами обох інстанції і питання строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Виходячи з предмету спору і його суб'єктного складу, до зазначених правовідносин підлягає застосуванню частина перша і третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами цієї норми адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як убачається з матеріалів справи, повноваження позивача припинені рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 березня 2011 року № 1-3, з позовом до суду останній звернувся 3 червня 2014 року, у зв'язку із чим просив поновити строк звернення з позовом до суду. З матеріалів справи також вбачається, що на застосуванні наслідків пропуску строку звернення з позовом до суду наполягав і відповідач, проте суди ці обставини залишили без дослідження.

Неповне з'ясування судами обох інстанцій дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2014 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.