Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Вороніна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі № 2а/0570/14326/2012за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року у справі № 2а/0570/14326/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 18.05.2012 року № 0000141530/5602/10/15-17-3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 919,00 грн. та сплату штрафних санкцій в сумі 729,75 гривень, від 07.08.2012 року № 0000401530/14019/10/15-17-3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 296,00 грн. та сплату штрафних санкцій в сумі 3 074,00 грн., від 07.08.2012 року № 0000441530/14023/10/15-17-3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 008,00 грн. та сплату штрафних санкцій в сумі 2 502 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 50.1 ст. 50, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" з податку на додану вартість за березень 2012 року, складені наступні акти: № 65/15-17-3-00131268 від 25.04.2012 року, № 67/15-17-3-00131268 від 25.04.2012 року, № 68/15-17-3-00131268 від 25.04.2012 року, № 69/15-17-3-00131268 від 25.04.2012 року, № 70/15-17-3-00131268 від 25.04.2012 року, № 71/15-17- 3-00131268 від 25.04.2012 року.

З урахуванням вищевказаних актів перевірок та рішення ДПС у Донецькій області про результати розгляду скарги від 25.07.2012 року № 10841/10/10-210-5 прийнято повідомлення-рішення, а саме: від 18.05.2012 року № 0000141530/5602/10/15-17-3 на суму 2 919,00 грн. (основний платіж) та 729,75 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 року № 0000401530/14019/10/15-17-3 на суму 12 296,00 грн. (основний платіж) та 3 074,00 грн. (штрафні санкції);від 07.08.2012 року № 0000441530/14023/10/15-17-3 на суму 10 008,00 грн. (основний платіж) та 2 502,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 року № 000041530/14020/10/15-17-3 на суму 3 793,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 року № 0000421530/14021/10/15-17-3 на суму 3 940.00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 року № 0000421530/14021/10/15-17-3 на суму 3 940,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки, зроблені в актах перевірок щодо порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Кодексу внаслідок включення до складу податкового кредиту сум по податковим накладним (за січень-березень 2011року), по яким сплинув термін 365 днів, є правомірними та обґрунтованими, а що стосується неправомірного включення до податкового кредиту сум згідно з податковими накладними, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, щодо уточнення розміру податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року, в діях позивача відсутні вказані порушення.

Колегія суддів з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується в частині задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,що 27.03.2012 року та 28.03.2012 року позивачем до податкового органу подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за жовтень 2010 року, згідно з яким до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у жовтні 2010 року; за листопад 2010 року, згідно з яким до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у листопаді 2010 року; за грудень 2010 року, згідно з яким до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у грудні 2010 року.

Так, даними уточнюючими розрахунками в жовтні 2010 року збільшено податковий кредит на 2 919,00 грн., в листопаді 2010 року збільшено податковий кредит на 12 296,00 грн., в грудні 2010 року збільшено податковий кредит на 10 008,00 грн., в січні 2011 року збільшено податковий кредит на 3 793,00 грн., в лютому 2011 року збільшено податковий кредит на 3 940,00 грн., в березні 2011 року збільшено податковий кредит на 7 242,00 грн.

Стверджуючи про правомірність таких дій платника, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на момент виникнення у позивача права на податковий кредит за жовтень-грудень 2010 року, порядок та строки включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а тому даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тому, на думку судів, відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, адже Податковий кодекс України (2755-17) набрав чинності з 01.01.2011 року, у зв'язку з чим втратили чинність Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Тобто, на момент подачі уточнюючих розрахунків, діяли норми Податкового кодексу України (2755-17) , пунктом 50.1 стаття 50 якого визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (2755-17) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Висновок судів про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року № 000041530/14020/10/15-17-3 на суму 3 793,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 року № 0000421530/14021/10/15-17-3 на суму 3 940,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 № 0000421530/14021/10/15-17-3 на суму 3 940,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції) є правомірним.

Відповідно до п. п. 201.6, 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

В пункті 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року № 1492, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року № 1490/20228 (z1490-11) наведено, що дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З дати набрання чинності Кодексом платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, в таких випадках:

податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

Отже, висновки, щодо порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Кодексу внаслідок включення до складу податкового кредиту сум по податковим накладним (за січень-березень 2011року) по яким сплинув термін 365 днів, є правомірними, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року № 000041530/14020/10/15-17-3 на суму 3 793,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 року № 0000421530/14021/10/15-17-3 на суму 3 940,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції); від 07.08.2012 № 0000421530/14021/10/15-17-3 на суму 3 940,00 грн. (основний платіж) та 1,00 грн. (штрафні санкції) задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування в частині задоволення позову та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі № 2а/0570/14326/2012 скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі № 2а/0570/14326/2012 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.