Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Гаманка О.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України (далі - УПФУ) в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій,

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому зазначила, що 30 вересня 2011 року звернулася з заявою до УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ). Проте УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області відмовило їй у призначенні такої пенсії через відсутність необхідного прокурорського стажу. Посилаючись на те, що відповідач безпідставно відмовився зарахувати до спеціального стажу половину строку її навчання у вищому юридичному закладі, просила суд визнати протиправними дії та зобов'язати УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області зарахувати до спеціального стажу в органах прокуратури половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського та призначити пенсію за вислугою років з 30 вересня 2011 року.

Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2012 року позов задоволено. Визнати дії УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_4 в зарахуванні до спеціального стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ половину строку навчання у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського - 2 роки 4 місяці 8 днів - протиправними. Зобов'язано УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_4 до спеціального стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, який реорганізовано в Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого - 2 роки 4 місяці 8 днів, призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з 30 вересня 2011 року, з моменту подачі заяви до УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області про призначення пенсії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року скасовано постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2012 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема судом неправильно застосовано норми Закону № 1789-ХІІ (1789-12) та Закону України "Про освіту" (1060-12) . Зазначає, що чинне законодавство встановлює рівноправність кожної форми навчання і не містить обмежень щодо заочної форми навчання і трудової діяльності у поза навчальний час. Крім того, Закон № 1789-ХІІ (1789-12) не містить заборони щодо зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років періоду навчання за заочною формою.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1992 року ОСОБА_4 працювала в органах прокуратури на різних посадах та з 30 вересня 2011 року звернулася з заявою УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII. Її стаж роботи на прокурорських посадах складав 19 років 1 місяць 27 днів.

Листом від 03 жовтня 2011 року № 2746/05-38 відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії через відсутність необхідного стажу.

За умовами частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-XII, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення по 30 вересня 2011 року вислуги років не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Відповідно до частини 6 цієї норми, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Судами встановлено, що з 1987 по 1992 року позивач навчалась на заочному відділенні у Харківському юридичному інституті (після реорганізації - Харківська юридична академія) за спеціальністю правознавство та отримала кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_1. Половина строку навчання у вищому навчальному закладі становить 2 роки 4 місяці 8 днів.

Згідно із частиною 3 статті 42 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161 (z0173-93) , передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Частина 1 статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною 4 цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини 3 цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII (1789-12) .

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (637-93-п) також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) , до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Зазначене свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчання на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.

Аналіз наведених норм закону свідчить, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, так як закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 05 листопада 2013 року (справа № 21-289а13) за позовом ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в м. Яремче Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно із записами у трудовій книжці, у період навчання ОСОБА_4 з 05 жовтня 1985 року по 13 вересня 1989 року працювала на посаді касира в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, з 02 жовтня по 15 листопада 1989 року - машиністкою в УВС Криворізького міськвиконкому та з 16 листопада 1989 року по 03 серпня 1992 року - юрисконсультом у дитячій лікарні № 2. Тобто за цей час позивач має стаж роботи, але не спеціальний, а загальний.

Враховуючи, що спеціальний стаж ОСОБА_4 становить менше 20 років, УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII через відсутність достатнього спеціального стажу.

За таких обставин, апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.