Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною та забезпечення благоустроєним житлом,

У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною та забезпечення благоустроєним житлом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року - без змін.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що постановою Верховної Ради України № 3060-ІІІ (3060-14) від 07.02.2005 ОСОБА_2 був обраний суддею Апеляційного суду Донецької області. Рішенням Ради суддів Донецької області від 15 вересня 2004 року ОСОБА_2 був включений до списку суддів Апеляційного суду Донецької області, які мають потребу в виділенні житла або коштів на його придбання та поставлений на квартирний облік в Апеляційному суді Донецької області.

Рішенням спільного засідання президії Апеляційного суду Донецької області та Ради суддів Донецької області від 08 листопада 2006 року позивач поставлений на квартирний облік з 08 листопада 2006 року для позачергового одержання житла у вигляді 3-кімнатної квартири, оскільки він зареєстрований та проживає у гуртожитку у АДРЕСА_1, а житла у м. Донецьку немає. До складу сім'ї крім позивача входить дружина ОСОБА_4, тобто позивач має право на трьохкімнатну квартиру жилою площею не менше 37, 3 кв. м.

Статтею 130 Конституції України та Законом України "Про статус суддів" (2862-12) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій України" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, в тому числі, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Частиною 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів" встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцем знаходження суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 8 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) передбачено, що суддя має право на додаткову житлову площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України.

Згідно Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 03.03.2003 № 182/2003 (182/2003) , Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, вживає заходів щодо забезпечення суддів благоустроєним житлом. Крім того, питання щодо забезпечення суддів апеляційних судів житлом регулюється Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 № 707 (707-2005-п) , пунктом 2, 4 якого встановлено, що суддя, щодо якого прийнято рішення про взяття на облік для забезпечення житлом, письмово повідомляє про це місцевий орган виконавчої влади. Копія рішення місцевого органу виконавчої влади про надання судді житла надсилається Державній судовій адміністрації для ведення обліку. У разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді. Для забезпечення суддів благоустроєним житлом Державна судова адміністрація та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

Стаття 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, зокрема, питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Відповідно до вимог статті 5 Житлового кодексу України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів, а відповідно до пункту 6 статті 15 Житлового кодексу України до компетенції виконкому міської Ради відноситься прийняття рішень про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради. Отже, передумовою для надання житла суддям є, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а також те, що позивач протягом шести місяців з дня обрання його суддею і на час розгляду справи не був забезпечений житлом, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки вирішення питання щодо розподілу та надання житла суддям відноситься до компетенції Донецької обласної державної адміністрації та її виконавчого органу. Посилання судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності повноважень на забезпечення суддів житлом місцевими органами виконавчої влади та обов'язок Державну судову адміністрацію України здійснювати таке забезпечення є безпідставним, оскільки дії Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі не вирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 жовтня 2012 року № 21-350а13.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною та забезпечення благоустроєним житлом - задовольнити.

Визнати бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради протиправною.

Зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію, виконавчий комітет Донецької міської ради, виконавчий комітет Ворошиловської районної у м. Донецьку ради надати ОСОБА_2 благоустроєне безоплатне житло у вигляді окремої трьохкімнатної квартири, жилою площею не менше 37, 3 кв.м. у м.Донецьку та видати ордер на заселення.

постанова оскарженню не підлягає.