Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А-2488, третя особа - Південне територіальне контрольно-ревізійне управління про визнання наказів командира Військової частини А-2488 законними, визнання протиправним та скасування п.6 наказу командира Військової частини А-2488 від 21.05.2010 р. № 287 та стягнення коштів,

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А-2488 за участю третьої особи - Південного територіального контрольно-ревізійного управління, в якому (з врахуванням уточнень) просив визнати накази командира Військової частини А-2488 № 502 від 29.12.2006 р., № 185 від 21.05.2007 р., № 230 від 29.06.2007 р., № 373 від 02.10.2007 p., № 12 від 14.01.2008 p., № 171 від 28.03.2008 р., № 316 від 04.07.2008 р., № 426 від 19.10.2008 p., № 23 від 13.01.2009 p., № 179 від 31.03.2009 р. по виплаті йому надбавки за особливі умови служби законними; визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира Військової частини А-2488 від 21.05.2010р. № 287 в частині, що стосується утримання 20% від грошового забезпечення позивача; стягнути з Військової частини А-2488 на користь позивача незаконно утримані кошти в сумі 1887,44 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходить службу в Військовій частині А-2488 на посаді заступника командира військової частини з травня 2007 року, належить до льотного складу, на льотній роботі перебуває з 1983 року, службову діяльність, пов'язану з виконанням льотної роботи, не припиняв.

Проте, відповідно до наказу командира Військової частини А-2488 від 21 травня 2010 року № 287 "Про результати розслідування за фактом порушень при виплаті надбавок за особливі умови служби в Військовій частини А-2488", зокрема, з полковника ОСОБА_4 наказано щомісячно утримувати 20% від окладу грошового утримання як переплата за період з 01 січня 2007 року по 01 квітня 2009 року з додаткового виду грошового забезпечення за особливі умови служби у розмірі 35 % грошового утримання з огляду на невиконання ним встановлених норм нальоту годин й, не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_4 звернувся до суду.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, погодились з доводами відповідача про безпідставне нарахування та виплату позивачу надбавки за особливі умови служби протягом 2007 - 2008 років та 1 кварталу 2009 року, поскільки вказана надбавка, на думку відповідача та судів, пов'язана саме з виконанням норм нальоту годин, а дія висновку льотно-лікарської комісії про придатність позивача до льотної роботи закінчилась 29 вересня 2006 року й рішенням льотно-лікарської комісії від 27 жовтня 2006 року він був звільнений від виконання польотів терміном на 30 діб з подальшим оглядом, проте, наступну льотно-лікарську комісію, рішенням якої його було визнано придатним до льотної роботи без обмежень, позивач пройшов лише 22 січня 2009 року.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вважає за необхідне вказати таке. Наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (z0251-01) затверджено Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних сил України, відповідно до п.14.2.5 якого особам офіцерського складу і прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби в таких розмірах на місяць - 35% від посадового окладу особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, що займають посади льотного складу і виконують польоти за планами бойової (навчально-льотної) підготовки у складі екіпажів літаків, вертольотів (повітряних пунктів управління, літаючих лабораторій); при цьому особам офіцерського складу, які займають посади льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також в штабах і управліннях з'єднань, надбавка за особливі умови служби виплачується за умови виконання в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин; про виконання військовослужбовцями в минулому кварталі встановлених для них норм нальоту годин, а також персональний список осіб, які не виконали цих норм з незалежних від них обставин, оголошується наказом відповідних командирів ( начальників); у разі невиконання в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин з незалежних від військовослужбовців обставин (хвороба, відпустка, відрядження) виплата надбавки в поточному кварталі не припиняється; особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з льотної роботи, надбавка за особливі умови служби виплачується до дня звільнення, про оголошується в наказі командира військової частини.

Таким чином, наведеною нормою законодавства передбачено, зокрема, що у разі невиконання в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин з незалежних від військовослужбовців обставин (хвороба, відпустка, відрядження) виплата надбавки в поточному кварталі не припиняється.

При цьому, звертаючись з позовом до суду (з врахуванням уточнень), ОСОБА_4 в останньому як на підставу своїх вимог посилався, зокрема, на накази командира Військової частини А-2488 № 502 від 29.12.2006 р., № 185 від 21.05.2007 р., № 230 від 29.06.2007 р., № 373 від 02.10.2007 p., № 12 від 14.01.2008 p., № 171 від 28.03.2008 р., № 316 від 04.07.2008 р., № 426 від 19.10.2008 p., № 23 від 13.01.2009 p., № 179 від 31.03.2009 р., відповідно до яких виплата надбавки за особливі умови служби у період з 4 кварталу 2006 року по 1 квартал 2009 року йому не припинялась, однак суди попередніх інстанцій вказані накази не досліджували, як і не навели в судових рішеннях будь-яких мотивів, за яких вони дійшли висновку про необґрунтованість вимоги щодо визнання законними вказаних наказів, що була викладена позивачем в позовній заяві.

Крім того, колегія суддів вказує й на те, що, як вже зазначалось, нараховані та виплачені ОСОБА_4 суми надбавки наказано утримувати з нього згідно спірного наказу командира Військової частини А-2488 від 21 травня 2010 року № 287 шляхом відрахувань з грошового утримання й, при цьому, вказані суми визначені в наказі як заподіяні, зокрема, з вини полковника ОСОБА_4 матеріальні збитки (які вписані в книгу втрат та нестач частини), що необхідно відшкодувати на підставі та в порядку, визначеному Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (243/95-ВР) , проте, відповідно до пункту 2 вказаного Положення він регулює лише питання відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати, але не стосуються питань грошового забезпечення військовослужбовців.

Однак, суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули, а тому, не дослідивши всіх обставин даної справи, передчасно дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.