Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Логвиненка А.О., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську Донецької області (далі - Відділення Фонду) про зобов'язання вчинити дії та відшкодувати витрати, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області (далі - УПФ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року, -

У серпні 2012 року УПФ звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило зобов'язати Відділення Фонду включити до актів щомісячної звірки втрати на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, поштового збору та адресної допомоги за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року на загальну суму 1760363,68 грн. та відшкодувати понесені витрати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, підлягає розв'язанню виходячи з положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) і Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697 (z0376-03) ) (далі - Порядок).

Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV відповідач зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між ПФУ і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 5 Порядку органи ПФУ щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції ПФУ в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Зазначені акти після їх підписання надсилаються до вищестоящих органів ПФУ та Фонду і після звірок та уточнень є підставою для здійснення розрахунків щодо відшкодування останнім здійснених органами ПФУ витрат (пункти 6 та 7 Порядку).

Отже, за змістом наведених норм Закону № 1105-ХІV (1105-14) та Порядку зазначені в позові акти звірки є предметом подальшого опрацювання вищестоящими органами сторін у цій справі. У частині включення в акт щомісячної звірки розрахунків Порядок підлягає застосуванню лише при відсутності спору між Управлінням ПФ і Відділенням Фонду, оскільки не врегульовує спірних відносин між фондами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач відмовився включити в акт щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії, призначені у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми витрат, які підлягають відшкодуванню.

Правова позиція суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України з цього питання, згідно з якою Порядок у частині включення в акт щомісячної звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору між УПФ і Відділенням Фонду.

У випадку відсутності згоди на включення в акт щомісячної звірки вказаних розрахунків з боку органу Фонду, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.