Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року, -

Позивач 06.09.2012 року звернувся до суду з позовом до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження № 30596232 від 12.01.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не погодилось з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2009 р. по справі № 2а-2-500/09/1270 задоволено позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та стягнуто на користь Фонду з ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" адміністративно-господарські санкції у розмірі 233350,22 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

12.01.2012 державним виконавцем Артемівського ВДВС Луганського міського управління юстиції на виконання вищевказаної постанови від 06.08.2009 винесено постанову про відкриття провадження.

12.01.2012 головним державним виконавцем ВДВС Кравцовою К.К. було прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 06.08.2009 про стягнення адміністративно-господарських санкцій з ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" адміністративно-господарських санкцій у розмірі 233 350,22 грн. на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у зв'язку із внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття постанови від 12.01.2012 року про зупинення виконавчого провадження.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з того, що внесення Товариства до Реєстру не може бути підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки заборгованість Товариства перед відділенням Фонду за несплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не пов'язана з розрахунком за енергоносії та не є податковим боргом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, Донецький апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки стаття 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", яка у контексті спірних правовідносин узгоджується з положеннями пункту 15 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", не пов'язує зупинення виконавчого провадження з характером заборгованості, що стягується за виконавчим документом, крім винятків, наведених у вказаних нормах.

При цьому зазначив, що відповідно до пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства зі стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною другою статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону учасниками розрахунків є: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядники цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4 цієї ж статті до заборгованості відноситься підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію" (3682-17) .

Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не належить до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи несплатою за електроенергію або податковим боргом; спірний борг виник унаслідок стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на які не поширюються норми податкового законодавства і цього Закону.

З наведеного вбачається, що на стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не поширюються вимоги статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанова ВДВС про зупинення виконавчого провадження, прийнята з підстав внесення Товариства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) є незаконною.

Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,-

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року - скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.