Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенко М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 р.

у справі № 0870/8985/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

третя особа: Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій, -

У вересні 2012 р. Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" (далі - позивач, ПАТ "Завод напівпровідників") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач 1, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідач 2, Управління ДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області), третя особа Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 р., позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої було складено акт № 40/23-023/31792555 від 29.01.2010 р. на підставі якого ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0/224 від 10.02.2010 р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 584 559 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. адміністративний позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя № 0000082301/0/224 від 10.02.2010 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 243 493, 52 грн. скасовано, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2010 р. набрала законної сили 01.03.2012 р. - з дати постановлення ухвали Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 01.03.2012 р., тому відповідно до ст. 255 КАС України це рішення суду є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ і організацій, посадових чи службових осіб та інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, 01.03.2012 р. завершена процедура судового оскарження рішень відповідача, прийнятих за результатами перевірки сум податку, заявлених позивачем до відшкодування.

Відповідно до ч. 2 пп. 7.7.9 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу ( п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок на отримання платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ податковою інспекцією не складався та до органу державної казначейської служби України не передавався.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі до теперішнього часу не надано до органу Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновок на відшкодування ПДВ на користь позивача у сумі 243 493, 52 грн.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що правомірність заявленої платником податків до відшкодування суми ПДВ підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем не подані до суду жодні докази неправомірності формування платником податків спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ, а будь-які посилання податкового органу щодо необізнаності його стосовно наявності судових рішень у справі № 2а-2489/10/0870, які не були йому передані ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя під час передачі підприємства позивача на облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги, оскільки відповідач з 01.04.2011 р. веде оперативний облік податків і зборів позивача у справі та контролює їх надходження відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 р. (z0843-05)

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 243 493, 52 грн.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, нормами Податкового кодексу України (2755-17) прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Оскільки відповідач не відшкодував зазначену вище суму ПДВ у строки, встановлені п. 200.13 Податкового кодексу України (2755-17) , позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України. у розмірі 9 340, 57 грн.

Таким чином, беручи до уваги зазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 р. у справі № 0870/8985/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно