Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Оніщука Петра Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 445, частини першої статті 446 Кримінального процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"

Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого, доповідача,

Кривенка Віктора Васильовича,

Саса Сергія Володимировича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Оніщука Петра Петровича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 445, частини першої статті 446 Кримінального процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року (192-19) № 192-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2015 p., №№ 18-20, ст. 132).

Заслухавши суддю-доповідача Литвинова О.М. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Оніщук П.П. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 445, частини першої статті 446 Кримінального процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ (192-19) (далі - Кодекс).

За статтею 445 Кодексу (4651-17) підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:

1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень (крім питань неоднакового застосування санкцій кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання);

2) неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень;

3) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України;

4) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У частині першій статті 446 Кодексу (4651-17) встановлено, що особи, визначені у його статті 425, мають право подати заяву про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 статті 445 Кодексу (4651-17) , після його перегляду в касаційному порядку.

На думку суб'єкта права на конституційну скаргу, застосовані в остаточному судовому рішенні, а саме в ухвалі Верховного Суду України від 25 листопада 2016 року, оспорювані положення Кодексу (4651-17) суперечать частинам першій, другій статті 55 Основного Закону України (254к/96-ВР) . Цим рішенням Верховний Суд України відмовив у допуску справи Онішука П.П. до свого провадження з огляду на те, що ухвала від 3 листопада 2016 року постановлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не як судом касаційної інстанції, а тому не може бути предметом перегляду Верховним Судом України відповідно до глави 33 Кодексу (4651-17) , в якій містяться, зокрема, положення статті 445, частини першої статті 446 Кодексу (4651-17) .

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Кодексу (4651-17) , автор клопотання посилається на Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (v009p710-97) , практику Європейського суду з прав людини.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) у конституційній скарзі зазначаються, у тому числі, конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) , та обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України чи його окремих положень (пункти 5, 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності, зокрема, вимогам, передбаченим статтею 55 цього закону (2136-19) (абзац перший частини першої статті 77).

Аналіз конституційної скарги свідчить, що у ній не визначено конкретних положень Кодексу (4651-17) , які належить перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 55 Конституції України. Так, у статті 445 Кодексу (4651-17) наведено різні підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, а частина перша статті 446 Кодексу (4651-17) відсилає до інших його норм.

Крім того, у конституційній скарзі Оніщук П.П. не навів обґрунтування тверджень щодо невідповідності положень статті 445, частини першої статті 446 Кодексу (4651-17) частинам першій, другій статті 55 Конституції України.

Отже, конституційна скарга не відповідає вимогам пунктів 5, 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону (2136-19) - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, - 151-1, 153 Конституції України, статтями 32, 37, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Оніщука Петра Петровича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 445, частини першої статті 446 Кримінального процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року (192-19) № 192-VIII на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала є остаточною.