805/7716/13-а Про зобов'язання знести самочинно збудований сарай - 09.04.2014 Прийняття

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований сарай, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року,

У травні 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (далі - Інспекція) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований сарай, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на підставі звернення громадянки ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, головним державним інспектором Донецького відділу центрального управління державного контролю за будівництвом об'єктів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області були проведені позапланові перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва сараю за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачем встановлено, що у порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 без наявності відповідної проектної документації проводилися будівельні роботи з будівництва сараю поряд із домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами численних перевірок Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, який був сплачений, що підтверджує визнання ОСОБА_1 факту вчинення нею правопорушення.

У зв'язку з цим, позивач звернувся в суд з вимогою про зобов'язання знести самочинно збудований сарай, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області задоволено повністю.

Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований сарай, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 лютого 2013 року на адресу Інспекції надійшло клопотання Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради № 01/14-640 від 19 лютого 2013 року про проведення позивачем перевірки факту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, на підставі звернення громадянки ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

26 березня 2013 року головним державним інспектором Донецького відділу центрального управління державного контролю за будівництвом об'єктів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області була проведена позапланова перевірка дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва сараю, за результатами проведення якої складено акт від 26.03.2013 року.

В даному акті встановлено виконання відповідачем без наявності відповідної проектної документації будівельних робіт з будівництва сараю поряд із домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1. В акті також зазначено, що єдиний документ, який був пред'явлений забудовником це паспорт громадянина України. На момент перевірки зі слів відповідача з'ясовано, що власниця домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, - є її мати, яка померла, а ОСОБА_1 права на спадщину не набула.

За результатами виявленого Інспекцією порушення містобудівного законодавства, 26 березня 2013 року посадовою особою Інспекції складено припис № 78, в якому зазначена вимога про негайне зупинення виконання будівельних робіт до отримання дозвільної документації, яка надає право на виконання будівельних робіт. Разом з цим, 26 березня 2013 року представником позивача складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено правопорушника про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 12 квітня 2013 року о 09.00 годині.

В результаті неявки відповідача, Інспекцією надіслано лист про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 17 травня 2013 року о 10.00 годині.

17 квітня 2013 року посадовою особою Інспекції проведена позапланова перевірка на підставі перевірки виконання припису № 78 від 26 березня 2013 року, за результатами проведення якої складено акт, яким встановлено, що будівельні роботи на об'єкті припинені, проте дозвільна документація так і не отримана. Разом з цим, посадовою особою Інспекції знову складено припис № 102, в якому зазначена вимога про усунення виявлених перевіркою порушення у термін до 17 травня 2013 року.

В результаті проведення повторної позапланової перевірки встановлено невиконання порушником вимог припису № 102 від 17 квітня 2013 року, внаслідок чого позивачем винесено постанову № 145, якою відповідача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5950 гривень, який був сплачений відповідачем в повному обсязі 28 травня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано вимогу Інспекції щодо отримання дозвільного документу, який надає право виконувати будівельні роботи. Крім того, суд прийняв письмову заяву відповідача про визнання ним адміністративного позову.

Донецький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що відсутність у відповідача дозволу на будівництво (проектної документації) не є достатньою підставою для знесення самочинного будівництва, окрім того, позивачем не приведено жодного доказу, яким встановлюється, що конструкція споруди загрожує життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог будівельних норм, а також, що конструкція впливає на міцність чи безпечність житлового будинку, що свідчить про недоведеність обставини істотного порушення будівельних норм, а відповідно і підстав знесення самочинного будівництва за цим критерієм.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме:

- здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань;

- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

- внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до частини 1 статті 376 Цивільного Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Підстави для знесення об'єкта самовільного будівництва визначені у частинах 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

В пункті 22 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року (v0006740-12) про практику застосування судами статті 376 ЦК України вказується, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

Враховуючи те, що докази зобов'язання ОСОБА_1 здійснити перебудову самовільного будівництва або відмова відповідача від такої перебудови у матеріалах адміністративної справи відсутні, позов про зобов'язання знесення вказаного самовільного будівництва до вирішення питання щодо можливості здійснення перебудови житлового будинку є передчасним.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.