Вищий адміністративний суд України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Винокурова К.С.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ради суддів України, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив:

1. Визнати неправомірними та недійсними з часу прийняття: пункт 1 наказу голови ДСА України № 188 від 26 листопада 2010 року (v0188750-10) в частині погодження підпунктів 3.1.6, 3.1.7., 3.1.8 та 3.1.12 пункту З.1., пункту 3.7. (щодо зберігання протоколу автоматичного розподілу справи лише в автоматизованій системі та його роздрукування лише за необхідності (на вимогу осіб, які беруть участь у справі, тощо)) та пункту 3.10.3. первинної редакції Положення про автоматизовану систему документообігу суду; пункт 1 рішення Ради суддів України від 26 листопада 2011 року № 30 в частині затвердження підпунктів 3.1.6, 3.1.7., 3.1.8 та 3.1.12 пункту З.1., пункту 3.7. (щодо зберігання протоколу автоматичного розподілу справи лише в автоматизованій системі та його роздрукування лише за необхідності (на вимогу осіб, які беруть участь у справі, тощо)) та пункту 3.10.3. первинної редакції Положення про автоматизовану систему документообігу суду; підпункти 3.1.6, 3.1.7., 3.1.8 та 3.1.12 пункту З.1., пункту 3.7. (щодо зберігання протоколу автоматичного розподілу справи лише в автоматизованій системі та його роздрукування лише за необхідності (на вимогу осіб, які беруть участь у справі, тощо)) та пункт 3.10.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2011 року № 30; наказ ДСА України № 203 від 24 грудня 2010 року "Про зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду"; в повному обсязі рішення Ради суддів України від 24 грудня 2010 року № 33 щодо затвердження у новій редакції підпункту 3.1.7. пункту 3.1. та пункту 3.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду; підпункт 3.1.7. пункту 3.1. та пункту 3.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 24 грудня 2011 року № 33; наказу ДСА України № 12 від 21 січня 2011 року "Про зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду"; рішення Ради суддів України від 21 січня 2011 року № 4 - щодо затвердження змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду щодо виключення пункту 3.4. та підпунктів 3.4.2. - 3.4.3. пункту 3.4 пункту 3.7. та підпункту 3.7.1. пункту 3.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та додатків № 2, № З та № 4 до нього; наказу ДСА України № 105 від 24 червня 2011 року "Про зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду"; рішення Ради суддів України від 24 червня 2011 року № 28 (vr028414-11) про внесення (затвердження) змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду в частині внесення змін до абзацу 8 підпункту 3.1.7. його пункту З.1.; підпункт 3.1.7. пункту 3.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 24 червня 2011 року № 28 (vr028414-11) ; підпункт 3.1.11. пункту 3.1. в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 24 червня 2011 року № 28 (vr028414-11) .

2. Визнати протиправними: дії Ради суддів України, які виразилися у прийнятті без погодження з ДСА України змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджених рішенням Ради суддів України від 24 грудня 2010 року № 33; дії ДСА України, які виразилися у погодженні рішень Ради суддів України № 4 від 21 січня 2011 року та № 28 від 24 червня 2011 року (vr028414-11) про затвердження змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду без видання наказів пре це; бездіяльність Ради суддів України та ДСА України, яка виразилась в не вжитті заходів щодо оприлюднення в офіційних друкованих засобах масової інформації Положення про автоматизовану систему документообігу суду в первинній редакції, рішення про його затвердження та наказу про його погодження, наступних змін до нього, рішень про їх затвердження та наказів про їх погодження.

3. Зобов'язати Раду суддів України та ДСА України оприлюднити Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, яка буде діяти після набрання чинності рішенням суду за наслідками розгляду цієї позовної заяви, рішення Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року та наказ ДСА України № 188 від 26 листопада 2010 року (v0188750-10) відповідно до законодавства, що регулює оприлюднення та набрання чинності законами України та нормативно-правовими актами України.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувані накази прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, що на думку позивача, приводить до не виконання вимог процесуальних кодексів та неоднакового застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначив, що оскаржувані акти, всупереч вимог Закону, не оприлюднені у офіційних засобах масової інформації.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що 26 листопада 2010 року наказом ДСА України № 188 (v0188750-10) відповідно до рішення Ради суддів України від 26 листопада 2010 № 30 погоджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

24 грудня 2010 року рішенням Ради суддів України № 33 затверджено зміни до п. 3.1.7 п. 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Рішенням Ради суддів України № 4 від 21 січня 2011 року затверджено зміни до пп. 3.4.2, 3.4.3 п. 3.4, пп. 3.7.1 п. 3.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, погодженого ДСА України від 21 січня 2011 року.

24 червня 2011 року рішенням Ради суддів України № 28 внесено зміни до абзацу 8 пп. 3.17. пп. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з статтею 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ) для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; 5) призначення суддів Конституційного Суду України; 6) призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 127 Закону № 2453-VI встановлено, що у період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.

Відповідно до частини 5 статі 127 Закону № 2453-VІ (2453-17) визначено, що Рада суддів України: 1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; 2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань; 3) призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників; 4) здійснює контроль за організацією діяльності судів; 5) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 6) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Пунктом 16 Перехідних положень Закону № 2453-VI (2453-17) передбачено, що Рада суддів України затверджує за погодженням з ДСА України Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до частини 1 статті 145 Закону № 2453-VI Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Статтею 146 Закону № 2453-VI визначено повноваження ДСА України, а саме:1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; 2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; 3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; 4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; 5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації; 6) організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства у судах загальної юрисдикції; 7) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів; 8) організовує комп'ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів; 9) забезпечує функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 10) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових та службових осіб; 11) взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів; 12) організовує діяльність служби судових розпорядників; 13) затверджує положення про бібліотеку суду; 14) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 № 12 (vr012414-10) затверджено Положення про ДСА України.

Відповідно до статті 2 Положення ДСА України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, цим положенням.

При цьому пп. 8 п. 4 Положення встановлено, що ДСА України відповідно до покладених на неї завдань організовує комп'ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-технічного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що законом прямо передбачений обов'язок Ради суддів України щодо затвердження за погодженням з ДСА України Положення про автоматизовану систему документообігу суду (зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду). Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Ради суддів України, які виразилися у прийнятті змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, які затвердженні ДСА України не підлягають задоволенню.

Також, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення Ради суддів України погоджено ДСА України, тому твердження позивача про прийняття Радою суддів України рішень без погодження з ДСА України, спростовується матеріалами справи.

Статтею 1 Положення про ДСА України встановлено, що ДСА України є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України. ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Повноваження з видання нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії надаються державним органам.

Суддівське самоврядування та його організаційна форма, зокрема, Рада суддів не є державним органом, а також її не можна віднести до громадської організації згідно із Законом України "Про об'єднання громадян" (2460-12) . Рада суддів чи інша організаційна форма суддівського самоврядування створена не для реалізації інтересів, а для виконання завдань публічно-правового змісту, про що свідчать норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , якими визначено повноваження зборів, конференцій та з'їздів суддів.

Оскаржувані накази та рішення оприлюднені на головній сторінці веб-порталу "Судова влада України" та на веб-сайті ДСА України у складі веб-порталу "Судова влада в Україні", опубліковано у "Віснику Верховного суду України" № 12, 2010, газеті "Закон і Бізнес" № 51, 2010.

Відповідно до частини 1 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 № 503/97 (503/97) встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Зазначений перелік є вичерпним та не поширюється на ДСА України та Раду суддів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачами не порушено порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів в засобах масової інформації.

Що стосується тверджень позивача, що оскаржувані пункти Положення про автоматизовану систему документообігу не відповідають статтями 115, 116, 127 Закону № 2453-VI, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 115, 116, 127 Закону № 2453-VI визначено повноваження зборів суддів та Ради суддів.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 2453-VI суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Оскаржувані пункти Положення про автоматизовану систему документообігу містять положення щодо визначення зборами суддів відповідного суду засад формування колегій суддів та зміни складу колегії суддів, а положень щодо можливості впливу на визначення судді (колегії суддів) для розгляду конкретної справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, зазначені пункти не містять.

Отже, правильними є висновки судів, що оскаржувані рішення та накази прийняті відповідачами в межах повноважень, у порядок та спосіб передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.