2а-14959/11/2070 Про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України, та визнання і скасування рішення Управління Пенсійного фонду України про застосування фінансових санкцій - 02.07.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі № 2а-14959/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром"

до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

01.11.2011р. Приватне акціонерне товариство «Інститут Укроргверстатінпром» (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 25.01.2011р. №№47-58 про застосування фінансових санкцій неправомірними;

- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 25.01.2011р. №№47-58 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. зазначений позов задоволено.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 25.01.2011р. № 47, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, №55, №56, №57, №58 про застосування фінансових санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Інститут Укроргверстатінпром" 21.02.1994 р. зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" застосовані штрафні санкції, а саме: від 25.01.2011 р. №47 про застосування штрафу у сумі 331,39 грн. та нарахування пені у розмірі 869,76 грн., від 25.01.2011 р. №48 про застосування штрафу у сумі 00,00 грн. та нарахування пені у розмірі 23181,96 грн., від 25.01.2011 р. №49 про застосування штрафу у сумі 294,03 грн. та нарахування пені у розмірі 829,16 грн., від 25.01.2011 р. №50 про застосування штрафу у сумі 3710,82 грн. та нарахування пені у розмірі 21040,33 грн., від 25.01.2011 р. №51 про застосування штрафу у сумі 00,00 грн. та нарахування пені у розмірі 9068,19 грн., від 25.01.2011 р. №52 про застосування штрафу у сумі 00,00 грн. та нарахування пені у розмірі 7904,03 грн., від 25.01.2011 р. №53 про застосування штрафу у сумі 3543,97 грн. та нарахування пені у розмірі 21263,84 грн., від 25.01.2011 р. №54 про застосування штрафу у сумі 00,00 грн. та нарахування пені у розмірі 8449,13 грн., від 25.01.2011 р. №55 про застосування штрафу у сумі 4126,28 грн. та нарахування пені у розмірі 25736,92 грн., від 25.01.2011 р. №56 про застосування штрафу у сумі 3413,22 грн. та нарахування пені у розмірі 22058,76 грн., від 25.01.2011 р. №57 про застосування штрафу у сумі 00,00 грн. та нарахування пені у розмірі 389,39 грн., від 25.01.2011 р. №58 про застосування штрафу у сумі 2588,22 грн. та нарахування пені у розмірі 00,00 грн.

На вказані рішення позивачем подані скарги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Пенсійного фонду України, рішеннями яких №4239-07/20 від 29.03.2011 р. та №12468/09-10 від 20.06.2011 р. відповідно скарги залишені без задоволення.

Також судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті відповідачем оскаржувані рішення від 25.01.2011р. №№47-58 про застосування фінансових санкцій суперечать положенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність з 01.01.2011 року.

Таким чином, відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року (v001p710-99) № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати таким чином:

- органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) ;

- органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 25.01.2011р. №№ 47-58 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду є незаконними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.