Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Бруя О.Д.

за участю представника Державної виконавчої служби України Рубель І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" до Державної виконавчої служби України, третя особа: ПП "Академія стилю" про визнання незаконною та скасування постанови,

У липні 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Білицька меблева фабрика" звернулось до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа: ПП "Академія стилю" про визнання незаконною та скасування постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року - без змін.

Відкрите акціонерне товариство "Білицька меблева фабрика" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Кузьменка О.С. від 28.01.2010 відкрито виконавче провадження № 16949061 по примусовому виконанні виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва № 2-4403-1/09 від 25.12.2009. Для добровільного виконання рішення суду позивачу надано семиденний строк з моменту отримання постанови. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2010 разом із супровідним листом від 29.01.2010 направлено ВАТ "Білицька меблева фабрика".

Борг перед ПП "Академія стилю" в розмірі 1615959,13 грн. станом на момент звернення до суду не погашений, тобто, не виконано рішення в добровільному порядку.

15 квітня 2010 року Господарським судом Київської області порушено провадження у справі № Б13/016-10 про банкрутство ВАТ "Білицька меблева фабрика".

ВАТ "Білицька меблева фабрика" звернулось із заявою про зупинення виконавчого провадження 16.04.2010 та в подальшому 20.04.2010.

Постановою Господарського суду Київської області від 22.08.2011 у справі № Б13/016-10 ВАТ "Білицька меблева фабрика" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі № Б13/016-10 строком на 12 місяців до 22.08.2012.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2012 у справі № Б13/016-10 продовжено строк ліквідаційної процедури у справы про банкуртство ВАТ "Білицька меблева фабрика" на 6 місяців.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 24.04.2012 ВП № 16949061 зупинено виконавче провадження.

Постановами Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 07.05.2013 ВП № 16949061 поновлено виконавче провадження, виведено виконавче провадження № 16949061 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва № 2-4403-1/09 від 25.12.2009 із зведеного виконавчого провадження № 18225835 та стягнено з боржника виконавчий збір у розмірі 1615959, 13 грн.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 13.05.2013 на підставі пункту 7 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження № 16949061.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про стягнення виконавчого збору з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчою службою вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , та створені всі необхідні умови для своєчасного повного та добровільного виконання боржником виконавчого документу. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення суду у встановлений державним виконавцем строк виконано не було.

Положеннями частини 7 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Тобто, стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" до Державної виконавчої служби України, третя особа: ПП "Академія стилю" про визнання незаконною та скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.