Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання нечинними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, поновлення на службі,

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання нечинними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, поновлення на службі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 1033 від 21.08.2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 197 о/с від 23.08.2012 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби майора міліції ОСОБА_2 Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 243 о/с від 09.10.2012 року "По особовому складу", в частині внесення часткових змін до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 197 о/с від 23.08.2012 "По особовому складу". Поновлено ОСОБА_2 на службі в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області з 03.09.2012.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року залишено без змін.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ та на час звільнення перебував в розпорядженні УМВС України в Рівненській області.

Наказом Управління МВС України в Рівненській області від 21.08.2012 № 1033 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" майора міліції ОСОБА_2, який перебуває в розпорядженні УМВС України в Рівненській області, за грубе порушення службової дисципліни, вимог статтей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося в прямому невиконанні пункту 1.70 наказу МВС України від 06.02.2001 № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за № 165/5356 (z0165-01) , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ. Вказаним наказом зобов'язано УКЗ УМВС оголосити позивачу наказ під підпис.

Наказом начальника Управління МВС України в Рівненській області № 197 о/с від 23.08.2012 майора міліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за пунктом "є" 64 (за порушення дисципліни). Вказаний наказ був виданий на підставі наказу УМВС від 21.08.2012 № 1033.

Наказом УМВС України в Рівненській області від 09.10.2012 № 243 о/с "По особовому складу" внесено зміни до наказу УМВС України в Рівненській області від 23.08.2012 № 197 о/с "По особовому складу", в частині дати звільнення ОСОБА_2 і перенесено дату звільнення на 03.09.2012.

Не погоджуючись з зазначеними наказами та вказуючи, що відповідачем не було ознайомлено його з висновком службового розслідування, а жодного направлення на проходження медичного огляду за встановленою формою Управління кадрового забезпечення УМВС України в Рівненській області не видавалось та не направлялось, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Підставою для прийняття наказу Управління МВС України в Рівненській області від 21.08.2012 № 1033 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про звільнення майора міліції ОСОБА_2 став висновок службового розслідування від 25.07.2012, з якого вбачається, що майор міліції ОСОБА_2 винний у скоєнні грубого порушення службової дисципліни, що проявилось у невиконанні пункту 1.70 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 № 85 (z0165-01) , а отже, у невиконанні статтей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та рекомендовано застосувати до нього крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення службового розслідування не встановлено наявність вини, мету і мотиви порушення, обставини, що сприяють вчиненню порушення, позивача не було ознайомлено з висновком службового розслідування, а невиконання пункту 1.70 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України не є підставою для звільнення.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом з накладенням дисциплінарних стягнень, види яких визначено статтею 12 Дисциплінарного статуту, а саме: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідно до якої, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 № 85 (z0165-01) , врегульовано випадки обов'язкового проходження медичного огляду працівниками органів внутрішніх справ.

Абзацом 13-14 пункту 1.70 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України визначено, що якщо особи рядового й начальницького складу, військовослужбовці впродовж року більше 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання чи з інших причин (крім випадків, передбачених цим пунктом та пунктом 1.4 Порядку) або часто та довготривало хворіють, то вони зобов'язані за поданням Управління (відділу) по роботі з особовим складом пройти медичний огляд ВЛК за місцем служби для визначення придатності до подальшої служби в ОВС. До осіб, що часто та довготривало хворіють, належать ті особи, у яких за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями або 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.

Якщо особа рядового й начальницького складу відмовляється чи ухиляється від медичного огляду і додаткового обстеження, як встановлено пунктом 1.76 Порядку, відсутні необхідні документи, які підтверджують наявність і характер захворювання, то постанова про придатність її до служби та причинний зв'язок захворювання не виноситься. Відмова від медичного огляду може бути оформлена рапортом цієї особи чи відповідним актом ВЛК.

Разом з цим, приймаючи рішення про необґрунтованість та безпідставність звільнення позивача суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки тому, що матеріали справи містять направлення на медичний огляд № 67 від 26.06.2012 до ВЛК наданий ОСОБА_2, акт від 26.06.2012 та рапорт тимчасово виконуючого обов'язки начальника УКЗ УМВС України у Рівненській області, якими встановлено, що позивачу було запропоновано пройти направлення на ВЛК, а у випадку відмови пройти медичний огляд - подати мотивований рапорт з викладенням причин відмови та зафіксована відмова від отримання направлення на ВЛК та подачі рапорту з поясненнями причин відмови.

Крім того, судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було надано належного аналізу того, що матеріали справи містять акт від 26.06.2012 та Протокол роз'яснення прав особі, у відношенні якої проводиться службове розслідування від 26.06.2012, в яких встановлено, що позивача повідомлено, що відносно нього проводиться службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни, яке виразилось у невиконанні вимог пункту 1.7 наказу МВС України від 06.02.2001 № 85 (z0165-01) та роз'яснено йому права передбачені пунктом 15 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону. Також судами в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання нечинними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, поновлення на службі - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.