Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Бруя О.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів,

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, відмовлено в задоволенні клопотання Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про залишення позову без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07 листопада 2011 року № 291-ос "По особовому складу", в частині звільнення старшого сержанта, начальника бюро перепусток комендантського взводу Котовського прикордонного загону ОСОБА_2 Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21 листопада 2011 року № 304-ос "По особовому складу", в частині виключення зі списків загону та всіх видів забезпечення старшого сержанта, начальника бюро перепусток комендантського взводу Котовського прикордонного загону ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника бюро перепусток комендантського взводу Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління державної прикордонної служби України та стягнуто на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 21 листопада 2011 року по день поновлення на посаді.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року залишено без змін.

Котовський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 28.01.2011 ОСОБА_2 проходила військову службу за контрактом в Котовському прикордонному загоні на посаді начальника бюро перепусток комендантського взводу.

Наказом Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21 листопада 2011 року № 304-ос "По особовому складу", відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) , Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 21 листопада 2011 року старшого сержанта начальника бюро перепусток комендантського взводу ОСОБА_2 виключено зі списків загону та всіх видів забезпечення.

Підставою для видання зазначеного наказу став наказ від 07 листопада 2011 року № 291-ос "По особовому складу", відповідно до п. 5.1 якого старшого сержанта, начальника бюро перепусток комендантського взводу ОСОБА_2, звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України згідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) згідно пункту "и" частини 6 статті 26 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). Зазначений наказ видано на підставі рішення атестаційної комісії Котовського прикордонного загону від 19.09.2011 (витяг з протоколу № 24 засідання атестаційної комісії Котовського прикордонного загону) та подання начальника 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України підполковника ОСОБА_5 від 07.11.2011.

Не погоджуючись з зазначеним наказом та вказуючи на те, що її всупереч положенням частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України було звільнено під час вагітності ОСОБА_2 звернулась до суду.

Відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судами встановлено, що з оскаржуваними наказами про звільнення ОСОБА_2 ознайомлена не була, та звернулась до суду після отримання оскаржуваних наказів в межах строків звернення до адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та з висновками про неправомірність винесення оскаржуваних позивачем наказів з огляду на наступне.

В пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 (v0002760-08) міститься роз'яснення про те, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судами встановлено, що підставою для подання про звільнення позивача з військової служби та наказу про звільнення було систематичне невиконання умов контракту, тобто порушення умов встановлених Законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, несумлінне виконання вимог військових Статутів.

Проте приймаючи оскаржуваний наказ відповідачем взагалі не взято до уваги положення частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, оскільки як встановлено судом на момент звільнення позивач перебувала у стані вагітності, що підтверджується наявною в матеріалів справи довідкою № 179 Котовської міської лікарні. Як слідує зі змісту зазначеної довідки ОСОБА_2 знаходиться під диспансерним наглядом в жіночій консультації Котовської міської лікарні з 15.12.2011 з діагнозом вагітність 11 тижнів, тобто судами встановлено, що станом на момент прийняття оскаржуваних наказів позивач перебувала у стані вагітності близько 7 тижнів.

Відповідно до частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації являється безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

Застосування норм частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 11 листопада 2009 року № 6-15304вов09.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.