Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаського міського голови, виконкому Черкаської міської ради, Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним попередження про вивільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. Просив визнати незаконним попередження про його вивільнення, розпорядження про його звільнення, поновити на роботі на посаді начальника управління освіти, стягнути моральну шкоду в розмірі 9000 та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його незаконно звільнили за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки 21 жовтня 2010 року його було поновлено на посаді начальника управління освіти Черкаського міськвиконкому, а 22 жовтня 2010 року - попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що посада начальника управління освіти не була ліквідована, оскільки управління освіти лише увійшло до складу новоствореного Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради. Крім того, його було звільнено в період відпустки, що суперечить законодавству.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради з 10 липня 2002 року. Розпорядженням міського голови від 18 травня 2007 року позивача було звільнено з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

21 жовтня 2010 року ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року.

22 жовтня 2010 року позивача було попереджено про наступне скорочення з 22 грудня 2010 року та запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста відділу планування, бухгалтерського обліку та звітності Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, від якої він відмовився.

З 2 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року ОСОБА_4 перебував у відпустці.

Згідно розпорядження Черкаського міського голови від 29 грудня 2012 року № 347-р(к) позивача звільнено з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням сесії Черкаської міської ради від 25 грудня 2008 року № 4-759 (зі змінами) "Про структуру, загальну чисельність апарату Черкаської міської ради та її виконавчих органів" створено Департамент освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради як правонаступника, шляхом злиття юридичних осіб - управління освіти, відділу культури, комітету у справах сім'ї та молоді, комітету з фізичної культури та спорту.

Відповідно до штатного розпису Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради станом на 1 січня 2009 року в Департаменті є посада заступника директора департаменту - начальника управління освіти Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Згідно штатного розпису управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради станом на 1 лютого 2008 року (до реорганізації) загальна чисельність працівників правління складала 19 осіб, а після реорганізації штатна чисельність управління освіти у складі департаменту станом на 1 січня 2009 року складала - 13 осіб, а станом на 1 серпня 2010 року - 11 осіб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно положення про Департамент освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради коло посадових обов'язків заступника директора Департаменту, який є начальником управління освіти в складі Департаменту, розширилось, змінився зміст трудових функцій, тобто відбулася реорганізація та скорочення чисельності працівників.

Проте погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду як першої, так і апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частинами 2, 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведених вимог законів не врахували. Дійшовши висновку про відмову в позові з тих підстав, що відбулося скорочення чисельності працівників у новоствореному Департаменті освіти та гуманітарної політики в порівнянні з реорганізованим управлінням освіти, суди в порушення вимог ст. 159 КАС України належним чином не з'ясували, які завдання та функції покладалися на управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради та на новостворений Департамент освіти та гуманітарної політики, чи змінилися і як саме функціональні обов'язки начальника управління освіти на посаді, яку займав позивач до звільнення, в порівнянні з функціональними обов'язками заступника директора департаменту - начальника управління освіти Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради.

В порушення вимог ст. ст. 69, 86 КАС України суди належним чином не перевірили доводів позивача про те, що його посада з тим самим колом обов'язків збереглася після реорганізації, оскільки в порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили, відповідач поновив його на посаді начальника управління освіти вже після реорганізації.

Даючи оцінку законності звільнення позивача суди не з'ясували, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці та чи потягли вони за собою скорочення чисельності або штату працівників, чи мало перепрофілювання своїм наслідком скорочення одних посад, професій, спеціальностей, і потреба в працівниках інших посад, професій, спеціальностей, кваліфікацій при такій самій або навіть більшій їх загальній чисельності, чи була скорочена посада, яку обіймав позивач, чи ця посада збереглася після реорганізації з тим самим колом посадових обов'язків, але з іншою назвою.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вищенаведених норм процесуального права, зокрема статей 86, 159, 162, 195 КАС України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у розгляді справи, оскарженню не підлягає.