Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., за участю секретаря: Руденко А.М., за участю представників позивача: не з'явився, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 р.

у справі № 2а/0570/5967/2011

за позовом Приватного підприємства "Інтерфон-плюс"

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про скасування рішення,

Приватне підприємство "Інтерфон-плюс" (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (далі-відповідач) про скасування рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 р., позовні вимоги задоволено, скасовано рішення від 26.11.2010 р. № 0001892330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 779 185 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом жовтня-листопада 2010 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, як платника податків, результати якої викладені в акті перевірки від 17.11.2010 р. № 3074/23-2/31577109.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягали, на думку податкової інспекції, у тому, що за наслідком взаємовідносин з комісіонерами, які надають послуги позивачу з продажу пріпейд-продукції, реалізація якої здійснюється через термінали позивача, є наявною необхідність проводити зазначені операції із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, які б підтверджували виконання розрахункових операцій.

На підставі встановлених порушень, на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідачем було прийняте рішення від 26.11.2010 р. № 00018922330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 779 185,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2009 року позивачем укладено низку договорів купівлі-продажу, умовами яких передбачалося набуття позивачем права власності на пріпейд-продукцію (передплачених послуг провайдера, що існують у вигляді електронних записів та мають відповідну грошову оцінку). Даний факт підтверджується долученими до матеріалів справи договорами.

Позивачем 05.05.2009 р. укладений договір із ТОВ "Сіті-Пей" № 90/05-15Д, за умовами якого останній (продавець) зобов'язався передати покупцеві (позивачу) товар (пріпейд-продукцію) у порядку та на умовах укладеного договору, а покупець зобов'язався сплатити на умовах попередньої оплати зазначену продукцію.

Аналогічні за своїм змістом угоди, предметом яких є придбання пріпейд-продукції укладені позивачем із ТОВ "ТРК МКТ Вега" - договір № 03/05-2009-4 від 01.05.2009 р.; ТОВ "ТВКОМ" - договір № 29-05/09 від 01.05.2009 р.; ТОВ "Сатурн" - договір № 03/06-2009-1 від 01.05.2009 р.; ТОВ СКТ ТПП "Формат" - договір № 03/05-2009-2 від 01.05.2009 р.; ТОВ "Горизонт Плюс" - договір № 30/042010-301 від 01.05.2009 р.; ПП "Ірель" - договір № 21/05/09 від 01.05.2009 р.; ТОВ "Ай Ті Ві" - договір б/н від 01.05.2009 р.; ТОВ "Інтерфон" - договір 03/05-2009-1 від 01.05.2009 р..

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі пріпейд-продукції, загальна вартість придбаної позивачем пріпейд-продукції на підставі договорів із зазначеними контрагентами складає 856 168,86 грн.

Реалізація придбаної продукції відбувалася позивачем на умовах договорів комісії, укладених із фізичними особами-підприємцями, відповідно до умов яких, позивач (комітент) доручив, а комісіонер (фізична особа-підприємець) прийняв на себе зобов'язання за винагороду, від власного імені, за рахунок та в інтересах комітента здійснювати правочини з продажу майна - пріпейд-продукції, що належить комітенту на умовах, вигідних для комітента.

З метою забезпечення виконання прийнятих на комісіонерів зобов'язань позивачем передані термінали самообслуговування, за допомогою яких кінцеві споживачі сплачували пріпейд-продукцію (послуги провайдерів).

Як передбачено умовами укладених договорів, грошові кошти, отримані комісіонерами внаслідок продажу переданого на комісію майна перераховувалися на поточний рахунок позивача або вносилися до каси підприємства.

Актом перевірки встановлено, що протягом травня 2009 року - червня 2010 року позивачем оприбутковані до каси підприємства за прибутковими касовими ордерами готівкові кошти у сумі 8 155 837,00 грн., що є виручкою від реалізації пріпейд-продукції.

У результаті встановленої обставини, відповідач дійшов висновку, що здійснення позивачем торгівлі продукцією не власного виробництва за готівкові кошти обумовлює необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Із наведеним висновком податкового органу обгрунтовано не погодились попередні судові інстанції, зазначивши при цьому, що позивачем реєстратор розрахункових операцій, книга обліку розрахункових операцій та розрахункові квитанції не застосовуються, що виключає факт вчинення правопорушення у вигляді не проведення розрахункової операції через зазначений реєстратор, а також застосувавши приписи ст. 250 ГК України до спірних правовідносин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наявні, на думку контролюючого органу, порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" виявлені перевіркою проведеною у період з 25.10.2010 р. по 12.11.2010 р.

Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. 238, ст. 239 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Разом із тим, згідно змісту акту перевірки, фізичними особами підприємцями вносилися готівкові кошти до каси підприємства позивача у травні та червні 2009 року, січні - червні 2010 року.

Отже, відповідач приймаючи оскаржуване рішення порушив встановлений статтею 250 ГК України річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій при визначенні штрафних санкцій за порушення, що мали місце у травні та червні 2009 р.

Щодо решти суми нарахованих фінансових санкцій судові інстанції також правомірно зазначили наступне.

Так, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За змістом ст. 2 цього ж Закону, розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суди виходячи, із предмету договорів комісії, укладених позивачем із фізичними особами-підприємцями, правомірно дійшли висновку, що продаж пріпейд-продукції здійснюють від власного імені вказані суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи.

Таким чином, за відсутності факту переходу права власності на товар комісіонеру, а також зважаючи на те, що отримання позивачем готівкових коштів безпосередньо від покупців пріпейд-продукції не відбулось, прийняття позивачем виручки від реалізації комісіонерами пріпейд-продукції не відповідає змісту поняття "розрахункової операції", наведеному у ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушень позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є помилковими, що у свою чергу, дає підстави погодить із доводами судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.11.2010 р. № 00018922330.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 р. у справі №2а/0570/5967/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.