Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Зайця В.С.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою комунального підприємства "Фармація" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до комунального підприємства "Фармація" про стягнення економічних санкцій,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року позов Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до комунального підприємства "Фармація" задоволено. Стягнуто з комунального підприємства "Фармація" в дохід держбюджету України 1281 грн. 66 коп. суму необґрунтовано одержаної виручки та 2563 грн. 32 коп. штрафу.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві проведено позапланову перевірку з питань додержання державної дисципліни цін при реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення, за результатами якої був складений акт № 001 від 28.12.2009 р.

На підставі акту, 12.01.2010 р. Держінспекцією цін в м. Києві було прийнято рішення № 7 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 3844,98 грн.

Вказане рішення було направлено для виконання в 10-денний термін КП "Фармація", однак відповідач самостійно санкції не сплатив.

Так, Законом України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) визначено, що в господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно статті 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 (1819-2000-п) затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі Положення). Пунктом 11 Положення передбачено, що Держінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 6 цього Положення.

Пунктом 4 Положення встановлено, що Держінспекція в межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування. Постановою КМ України № 1154 від 30.10.2009 р. "Про встановлення граничних рівнів цін на окремі лікарські засоби та вироби медичного призначання" (1154-2009-п) встановлено граничні оптово-відпускні та роздрібні ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення.

В ході перевірки встановлено, що відповідачем допущено порушення вимог Постанови КМ України № 1154 від 30.10.2009 р. (1154-2009-п) , зокрема, завищено ціни на виріб медичного призначення: марля мед. відріз 5 м х 90 см по ціні від 11,15 грн. до 13, 80 грн. за штуку, проте гранична роздрібна ціна згідно Постанови КМ України № 1154 від 50.10.2009 р. (1154-2009-п) має бути 10 грн. Таким чином, завищення за одиницю складає 1,15 грн. до 5.80 грн. або від 11,5 % до 38%.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем держаної дисципліни цін в частині застосування граничних рівнів цін на окремі лікарські засоби та вироби медичного призначання, загальна сума необґрунтовано отриманої виручки за період з 03.11.2009 р. - 12.11.2009 р. склала 1281 грн. 66 коп.

Відповідно до п.1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових(штрафних) санкцій органами держаного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 298/519 від 03.12.2001 (z1047-01) , вказані дії є порушенням порядку встановлення і застосування цін.

На підставі ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", Держінспекцією цін в Києві відповідно до повноважень, наданих Постановою КМУ № 1819 (1819-2000-п) було прийнято рішення № 7 від 12.01.2009 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 3844,98 грн.

При цьому, вказане рішення позивача було оскаржене відповідачем в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2010 року № 2а-6690/10/2670 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року в задоволенні позову комунального підприємства "Фармація" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування рішення про застосування економічних санкцій № 7 від 12.01.2010 року - відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки, судовими рішеннями у іншій справі встановлено правомірність рішення позивача № 7 від 12.01.2010 року, колегія суддів погоджує висновки щодо задоволення позовних вимог та стягнення економічних санкцій у справі, що розглядається.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу комунального підприємства "Фармація" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.