Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Ялтинського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", Управління республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим в м. Ялта, третя особа: ОСОБА_5, про скасування запису,-

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Ялтинського відділу Кримської регіональної філії ДП Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, Управління республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим в м. Ялта, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність, яка полягала у невиконанні положень абзацу 2 частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме не перевірці поданих документів на відповідність цивільному кодексу України та Земельному кодексу України (2768-14) , Конституції України (254к/96-ВР) та іншим актам законодавства України; визнати протиправним, таким що не відповідає вимогам Закону, запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку реєстраційний номер 010602100131; зобов'язати вчинити дії у формі скасування запису про державну реєстрацію акта.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним реєстратором протиправно було проведено реєстрацію прав на земельну ділянку, оскільки на спірній ділянці знаходиться багатоквартирні жилі будинку,в тому числі і нерухоме майно позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 Крим, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 0522-Г від 30 червня 2000 року, на підставі якого позивачці у власність надана квартира загальною площею 35,9 кв.м., в тому числі житлова площа становить -20,8 кв.м. Згідно з даними технічного паспорту, до зазначеної квартири належить 1/4 сараю літ. "Б" та убиральня літ. "Г".

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 серпня 2004 року серії САА № 138284, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі рішення Гурзуфської селищної ради 51 сесії 4-го скликання № 40 від 30 серпня 2005 року "Про передачу земельних ділянок у власність громадянам України для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, господарських побудов та споруд на землях селищної ради" ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,0350 га (кадастровій номер 0111946800:01:004:0123) для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, із земель Гурзуфської селищної ради, не переданих у приватну власність та не наданих у постійне користування населеного пункту (строка 2.4.: шифр 22 форми 6-зем.), в тому числі по угіддям "побудовані землі" в тому числі під житловою забудовою одно та двоповерховою" (графи 34, 35 форми 6-зем.) код по УКЦИЗ 1.8. (для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва) за адресою: АДРЕСА_2. В пункті 30 даного рішення вказано: "Громадянам заказати в управлінні земельних ресурсів оформлення державних актів на право приватної власності на землю".

На виконання зазначеного рішення ОСОБА_5 замовлений та отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку 06 червня 2006 року серії КМА № 043425.

Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010602100131.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішення Гурзуфської селищної ради 51 сесії 4-го скликання № 40 від 30 серпня 2005 року у частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0350 га та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га по АДРЕСА_2, виданий на ім'я ОСОБА_5 раніше були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2007 року по справі № 2-2124/2007 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення № 40 від 30 липня 2005 року 51-ї сесії 4-го скликання про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0350 га в частині передачі ОСОБА_5 земельної ділянки під господарськими будовами літер "В" і літер "Г" будинку АДРЕСА_1, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 06 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_5 площею 0,0350 га за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2008 року та Ухвалою Верховного Суду України рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2007 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2007 року по справі № 2-2124/2007 підтверджено правомірність рішення Гурзуфської селищної ради 51 сесії 4-го скликання № 40 від 30 серпня 2005 року про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а відтак державна реєстрація прав на цю ділянку проведена правомірно. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків про те, що позивачем не доведено факт наявності свого майна на ділянці, що була передана ОСОБА_5.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 (z0641-03) , визначено, що реєстратори державного реєстру земель це структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до пункту 4 Положення Про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000 (970/2000) , Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань здійснює у складі державного земельного кадастру реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, організовує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 135 від 23 травня 2003 року "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства " (z0408-03) Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", а також затверджено його статут.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстратор прав у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації. При цьому державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом заборонена.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Гурзуфської селищної ради 51 сесії 4-го скликання № 40 від 30 серпня 2005 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,0350 га за адресою: АДРЕСА_2. Правомірність вказаного рішення підтверджена рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2007 року по справі № 2-2124/2007, а відтак, в силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, дана обставина не потребує додаткового підтвердження.

З огляду на наведене, враховуючи, що чинним рішенням Гурзуфської селищної ради 51 сесії 4-го скликання № 40 від 30 серпня 2005 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, відтак у реєстратора не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша