Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Зайця В.С.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства "Крижопільський виправний центр №113" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до державного підприємства "Крижопільський виправний центр №113" про зобов'язання вчинити дії,-

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року позов Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області задоволено. Зобов'язано державне підприємство "Крижопільський виправний центр № 113" виконати вимогу позивача (лист від 23 червня 2010 року № 02.08-20-14/43) щодо вчинення дій по відшкодуванню з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області та Вінницької виправної колонії № 86 незаконно переданих їм матеріальних цінностей в загальній сумі 31900 грн. з послідуючим їх перерахуванням до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, за результатами проведеної КРУ у Вінницькій області ревізії господарсько-фінансової діяльності ДП "Крижопільський виправний центр № 113" встановлено порушення останнім вимог чинного законодавства, зокрема: протягом 2008 року в порушення вимог п.5 ст. 75 ГК України та п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803 (803-2007-п) , підприємством без відповідних дозволів Державного департаменту України з питань виконання покарань безоплатно передано матеріальних цінностей (меблі) Управлінню державного департаменту України з питання виконання покарань у Вінницькій області на загальну суму 19072,65 грн. та Вінницькій виправній колонії № 86 на суму 5263,00 грн.

Також, протягом 2009 року в порушення вимог п.5 ст. 75 ГК України та п.6 Порядку № 803 (803-2007-п) підприємством без відповідних дозволів Державного департаменту України з питань виконання покарань безоплатно передано матеріальних цінностей (меблі, метало-пластикові конструкції та запасні частини до автомобіля) Вінницькій виправній колонії № 86 на суму 7617,00 грн.

Внаслідок встановлених порушень, Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області направлено на адресу ДП "Крижопільський виправний центр "№ 113" лист № 02-08-20-14/4353 від 23 червня 2010 року "Про усунення виявлених порушень", отриманий адресатом 01 липня 2010 року, в пунктах два, три якого від відповідача вимагалось:

- забезпечити повернення Департаментом вартості матеріальних цінностей відповідно до вимог чинного законодавства на загальну суму 19072,65 грн., що протягом 2008-2009 років в порушення вимог п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та п. 6 № 803 (803-2007-п) Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року, без відповідних дозволів Державного департаменту України з питань виконання покарань були безоплатно передані Управлінню державного департаменту України з питання виконання покарань у Вінницькій області;

- забезпечити повернення Колонією № 86 вартості матеріальних цінностей відповідно до вимог чинного законодавства на загальну суму 12880,00 грн., що в порушення вимог п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та п. 6 Порядку № 803 (803-2007-п) без відповідних дозволів Державного департаменту України з питань виконання покарань були безоплатно передані Вінницькій виправній колонії № 86.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку вказаної вимоги не виконано, позивач звернувся до суду з позовом про виконання законної вимоги та повернення матеріальних цінностей на загальну суму 31900,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач звернувся до суду із вимогами про зобов'язання державного підприємства "Крижопільський виправний центр № 113" виконати вимогу позивача (лист від 23 червня 2010 року № 02.08-20-14/43) щодо вчинення дій по відшкодуванню з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області та Вінницької виправної колонії № 86 незаконно переданих їм матеріальних цінностей в загальній сумі 31900 грн. з послідуючим їх перерахуванням до Державного бюджету України

18 листопада 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог та просив суд зобов'язати державне підприємство "Крижопільський виправний центр № 113" виконати законну вимогу позивача п.25 (лист від 23 червня 2010 року № 02-08-20/14/4353).

Натомість, як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції, яке в подальшому залишено без змін ухвалою апеляційного суду, судом розглянуто первісні вимог позивача та зобов'язано ДП "Крижопільський виправний центр № 113" виконати вимогу позивача (лист від 23 червня 2010 року № 02.08-20-14/43) щодо вчинення дій по відшкодуванню з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області та Вінницької виправної колонії № 86 незаконно переданих їм матеріальних цінностей в загальній сумі 31900 грн. з послідуючим їх перерахуванням до Державного бюджету України, які не є тотожними.

Зазначене призвело до порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що ставить під сумнів з'ясування та врахування судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

При цьому, суд першої інстанції вказану заяву позивача про уточнення позовних вимог не розглянув належним чином, оскільки результатів такого розгляду матеріали справи не містять, на що в свою чергу не звернув уваги апеляційний суд.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Крижопільський виправний центр № 113" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.