Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання призначити пенсію державного службовця, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання призначити пенсію державного службовця.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області та зобов'язано призначити та нарахувати ОСОБА_2 пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

У касаційній скарзі, Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 має 40 років 06 місяців 10 днів загального трудового стажу, з яких 22 роки 2 місяці 22 дні стажу роботи на державній службі. Так, в період з 01 липня 1969 року по 25 вересня 1991 року позивач працював в фінансовому відділі виконкому Апостольської районної ради Дніпропетровської області, фінансовому відділі виконкому Бердичівської районної райдержадміністрації Житомирської області, з 25 вересня 1991 року по 27 грудня 1993 року та з 25 січня 1994 року по 03 березня 1995 року працював в ДПІ в Бердичівському районі. 01 червня 1994 року прийняв присягу держслужбовця.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" право на одержання пенсії державного службовця мають, зокрема, особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно пункту 2 "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (283-94-п) , до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців в державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

При цьому, аналізуючи зміст положень Закону України "Про державну службу" (3723-12) та розпорядження Кабінету Міністрів України "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій державних службовців" від 12 вересня 1997 року № 503-р (503-97-р) , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності доводів Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області про те, що наявність або відсутність спеціального звання посадової особи податкової служби, є підставою для отримання права на пенсію державного службовця чи навпаки відсутності у неї такого права.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності відмови Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області в призначенні позивачу пенсії державного службовця, оскільки позивач має достатній стаж роботи на посадах в державних органах, які дають право на їх включення до стажу державної служби.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання призначити пенсію державного службовця - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.