Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01.02.2013 по 31.07.2013 в сумі 5052 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки, позивач є матір'ю дитини яка не досягла трирічного віку, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , яким регулюється допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надається незастрахованим особам.

Разом з тим, положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , визначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається для застрахованих в системі загального обов'язкового страхування осіб.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказує на те, що ОСОБА_2 є не застрахованою особою, водночас суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовує свої доводи тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як застрахована особа.

Виходячи з аналізу положень статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та положень статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", колегія суддів приходить до висновку, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується, виходячи з того чи була застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Водночас зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність вимог ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій, дійшли передчасного висновку щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку згідно вимог Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , оскільки не встановили до якої саме категорії осіб відноситься позивач.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону. Судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.