2а-33/12/2406 Про визнання неправомірної відмови виплатити грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги - 21.06.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецький обласний центр зайнятості про визнання неправомірної відмови виплатити грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги, -

Позивач звернулась до Кіцманського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Чернівецького обласного центру зайнятості про визнання неправомірної відмови виплатити грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.02.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.02.2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовний вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином. При цьому апелянт надіслала листа, в якому просить проводити розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно наказу Чернівецького обласного центру зайнятості № 164-к від 28.07.2011 року, позивача звільнено із займаної посади за станом здоров'я відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги визначеної ст. 37 Закону України "Про державну службу", у розмірі 10 місячних посадових окладів, однак листом від 30.09.2011 року №ОЦЗ-15-1627/0/11 їй повідомлено про відмову, яку обґрунтовано відсутністю підстав для нарахування та виплати грошової допомоги при виході на пенсію державного службовця, через припинення трудових відносин за станом здоров'я (п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про порушення судом І інстанції норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Статтею 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ. Так, частиною другої даної норми встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з аналізу вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Кіцманський районний суд Чернівецької області, розглядаючи даний спір порушив предметну підсудність справи та розглянув спір, яких підсудний окружному суду.

Крім того, судом І інстанції порушено положення статті 22 КАС України, щодо негайної передачі справи, яка не підсудна цьому суду, на розгляд іншому суду, який наділений компетенцією розглядати спори даної категорії.

Також колегія суддів не погоджується із висновком суду І інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачу.

Так, судом з'ясовано, що на момент звільнення позивач досягла віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію, відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останньої за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідач, не врахував, що ні Закон України "Про державну службу" (3723-12) , ні КЗпП України (322-08) не пов'язують наявність чи відсутність передбачених частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" прав особи на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів з будь-якою іншою підставою такого звільнення, ніж вихід на пенсію.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки звернувся з позовними вимогами що випливають із трудових правовідносин. Тому суд не стягує на його користь судовий збір, при цьому він, як помилково сплачений за подання адміністративного позову, підлягає поверненню в порядку встановленому законом.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки позивачем додано до адміністративного позову достатні та належні докази понесення ним витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, в розмірі 1500 грн. (договір про надання правової допомоги, довідка та розрахунок адвоката (а.с.48-50), і така сума не перевищує розмір встановлений законом, то такі витрати підлягають стягненню на його користь з державного бюджету за рішенням суду.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю .

Постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецький обласний центр зайнятості про визнання неправомірної відмови виплатити грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернівецького обласного центру зайнятості щодо відмови у нарахування та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідно до ч.13 ст. 37 Закону України "Про державу службу".

Зобов'язати Чернівецький обласний центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця, відповідно до ч.13 ст. 37 Закону України "Про державну службу".