Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення в м.Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, Павлоградської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними дій щодо надання статусу "реабілітована особа", -

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року відмовлено в позові ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення в м.Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, Павлоградської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними дій щодо надання статусу "реабілітована особа".

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивач є дочкою ОСОБА_5, яка на підставі Указу Президіуму Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 року "Про переселення німців, які проживають у районах Поволжя" була по політичним мотивам та національній ознаці піддана адміністративному виселенню з м. Вольска АССР НП. Разом з матір'ю на спецпоселенні з моменту народження знаходилась її дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі Закону РРФСР від 18.10.1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій" позивач реабілітована.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, позивач не може бути визнана репресованою, а згодом реабілітованою, так як вона не була примусово переселена, а була народжена за місцем висилки її матері.

Колегія суддів вказує на передчасність таких висновків судів та вважає за доцільне зазначити про таке.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" реабілітованих поновлено в усіх громадянських правах, і це право поширено й на членів їх сімей.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, згідно із частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 13 Мінської Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка ратифікована Україною 03 березня 1998 року та вступила в закону силу 17 вересня 1999 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Так, в матеріалах справи наявна довідка Управління внутрішніх справ Саратовської області Російської Федерації № 18/7-2548 від 29 серпня 2002 року про те, що громадянка ОСОБА_4 відповідно до п.в ст. 3 Закону РСФСР від 18 жовтня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій".

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали, що ставить під сумнів з'ясування та врахування судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.