Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Луцак А.В.,

представника позивача Турчина Д.О.,

представника відповідача Фесюк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року

у справі № 819/526/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (далі - позивач, ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод")

до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - відповідач, Чортківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" звернулось у березні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Чортківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 16.11.2012 року № 0000642301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 9 160 463,00 гривні.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби № 0000642301 від 16.11.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі було здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби на його правонаступника Чортківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт № 671/22/37694603 від 22.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), а саме завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року на 1 339 836,00 гривень, за серпень 2012 року на 7 821 013,00 гривень та завищення від'ємного значення за липень у сумі 1 339 450,00 гривень, за серпень 2012 року у сумі 7 821 013,00 гривень. Також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації): за липень 2012 року на 386,00 гривень, за серпень 2012 року на 1 339 836,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 160 463,00 гривні.

За наслідками оскарження платником податків згаданого рішення податкового органу в адміністративному порядку таке залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем здійснюється самочинне будівництво, а тому господарські операції пов'язані із забудовою земельної ділянки не є правомірними, відбуваються поза межами закону та здійснення господарської діяльності товариством.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог повністю, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Як передбачено п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність проведених операцій підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції копіями наявних в матеріалах справи первинних документів, змістом акту перевірки та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було придбано комплекс (договір купівлі-продажу від 30.12.2011 року), який розташований на земельній ділянці площею 20 га, яку підприємство орендує у Чортківської районної державної адміністрації. Відповідно, дана земельна ділянка взята в оренду у Чортківської районної державної адміністрації, за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, 57. Згідно з договором оренди землі від 31.01.2012 року, наданим Чортківською районною державною адміністрацією, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування комплексу, цільове призначення земельної ділянки - землі для іншого сільськогосподарського призначення, забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Згідно з розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації від 06.08.2012 року ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" передано земельну ділянку площею 20 га в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд промислового підприємства (обслуговування придбаного комплексу крохмального заводу) за рахунок земель, що перебувають у його користуванні (землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями та дворами), за межами населених пунктів на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району. ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" зобов'язується виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до листа інспекції сільського господарства в Тернопільській області № 1635 від 08.10.2012 року ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 20,0 га для будівництва виробничого комплексу на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району.

На запит ДПС у Тернопільській області № 12812/10/22-130/431 від 02.10.2012 року ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" не надано дозвільні документи на забудову вказаної земельної ділянки.

Тобто, підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість став висновок перевірки, що відсутність довільних документів на проведення забудови земельної ділянки не дає права формувати податковий кредит за наслідками проведених операцій із забудови такої ділянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про невірність такого твердження податкового органу, зважаючи на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , який набув чинності 12.03.2011 року.

Відповідно до роз'яснення, викладеного в рішенні Конституційного Суду України від 03.02.2009 року № 4-рп/2009 (v004p710-09) (справа № 1-7/2009 за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пунктів 1, 4, 8, 10, підпункту "б" підпункту 2 пункту 13, пунктів 14, 17 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві" (1026-16) ), нормативне регулювання є формою впорядкування суспільних відносин і має здійснюватися його суб'єктами у визначених законом межах.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), і органи, уповноважені його здійснювати. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує його на це та не визначає повноважень такого органу.

Згідно із ст. 41 Законом України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що органи державної податкової служби, як контролюючі органи, не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині. Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено вимагати у суб'єкта господарської діяльності дозвільної та технічної документації на проведення будівництва. В даному випадку повноваженнями на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена лише Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, які відповідно мають право здійснювати перевірку наявності у відповідного суб'єкта господарювання спеціального дозволу на будівництво.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача по здійсненню перевірки щодо встановлення наявності у позивача дозволу на будівництво є протиправними та такими, що вчинені в порушення вимог діючого законодавства. Виникнення у платника податків права на податковий кредит не залежить від дотримання ним вимог цивільного та господарського законодавства під час провадження господарської діяльності. Тобто, порядок оформлення дозвільної документації під час будівництва об'єкта немає безпосереднього впливу на реалізацію платником податків права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених ним у зв`язку з придбанням послуг по будівництву об`єкта.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000642301 від 16.11.2012 року форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість прийнято необґрунтовано, нерозсудливо та без дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 819/526/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.