2а-7601/10/1570 Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 02.04.2014 Прийняття

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року

у справі № 2а-7601/10/1570

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4)

до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі - відповідач-1, Котовська ОДПІ)

та Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДПА України)

за участю Котовської міжрайонної прокуратури Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ФОП ОСОБА_4 звернувся у липні 2010 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 року № 0003821702/0, від 15.05.2010 року № 0003821702/1, від 14.06.2010 року № 0003821702/2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 174 500,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 87 250,00 гривень та про зобов'язання відповідача-2 внести зміни в автоматизовану систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "РЕЛАН", виключивши ФОП ОСОБА_4 з переліку платників податку на додану вартість, як такого, що скористався "податковою ямою" для завищення податкового кредиту в сумі 174 500,00 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Котовської ОДПІ від 19.04.2010 року № 0003821702/0, від 15.05.2010 року № 0003821702/1 та від 14.06.2010 року № 0003821702/2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2010 року відповідачем-1 на підставі ч. 3-4 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань правових відносин з контрагентами, суми податку на додану вартість по яким включено у дод. 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, за результатами якої складено акт № 910/1702/НОМЕР_1 від 19.04.2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в результаті чого ФОП ОСОБА_4 завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 174 500,00 гривень.

На підставі названого акту перевірки Котовською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003821702/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 174 500,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 87 250,00 гривень.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач 26.04.2010 року подав до Котовської ОДПІ скаргу, за результатами розгляду якої 13.05.2010 року Котовською ОДПІ прийнято рішення за № 6589 яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0003821702/0 від 19.04.2010 року, а скаргу платника без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003821702/1, яке направлено позивачу та отримано останнім 15.05.2010 року, що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

20.05.2010 року позивачем подано повторну скаргу до ДПА в Одеській області на податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ № 0003821702/0 від 19.04.2010 року за результатами розгляду якої ДПА в Одеській області прийнято рішення № 21373/71/25-0008 від 09.06.2010 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ № 0003821702/0 від 19.04.2010 року та рішення Котовської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003821702/2, яке 14.06.2010 року отримав головний бухгалтер ФОП ОСОБА_4

21.06.2010 року позивачем подано повторну скаргу до ДПА України на податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ № 0003821702/0 від 19.04.2010 року за результатами розгляду якої ДІІА України прийнято рішення № 12522/7/25-0315 від 24.06.2010 року, яким скаргу позивача залишено без розгляду і повернуто платнику.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у долучених позивачем до матеріалів справи податкових накладних, виписаних останньому ТОВ "РЕЛАН", міститься невідповідність місцезнаходження та місцезнаходження зазначеного на печатках товариства.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача на те, що контрагентом TOB "РЕЛАН" задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з позивачем в грудні 2008 року в сумі 174 500,00 гривень в податковій декларації за грудень 2008 року, так як надана позивачем ксерокопія податкової декларації TOB "РЕЛАН" за грудень 2008 року, підписана директором товариства ОСОБА_5, не є належним доказом, оскільки згідно листа-відповіді ДПІ у Києво-Святошинському р-ні Київської області № 2538/7/23-319 від 27.05.2009 року, за результатами роботи підрозділів податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському р-ні опитано директора TOB "РЕЛАН" громадянина ОСОБА_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який пояснив, що до діяльності вказаного підприємства ніякого відношення немає.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що контрагент позивача повинен був подавати декларації з податку на додану вартість за місцем реєстрації, тобто до ДПІ у Києво-Святошинському р-ні Київської області, а не до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оскільки TOB "РЕЛАН" з 15.01.2009 року вже знаходився на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському р-ні Київської області.

Разом з тим, суд першої інстанції при дослідженні даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" з копії витягу із автоматизованої системи співставлення, встановив, що існують розбіжності по результатам автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту TOB "РЕЛАН" з контрагентами, сума відхилення податку на додану вартість у податкових зобов'язаннях складає 8 018 647,44 гривень та дійшов висновку, що станом на 27.08.2010 року декларація з податку на додану вартість TOB "РЕЛАН" за грудень 2008 року не подана до органів державної податкової служби України, а тому контрагентом позивача не задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 174 500,00 гривень по спірним операціям за грудень 2008 року, та відповідно, не сплатило до державного бюджету України зазначену суму податку на додану вартість.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи податкові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства та не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки виписані від імені ТОВ "РЕЛАН" та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних.

На обґрунтування правомірності висновків податкового органу, судом першої інстанції прийнято до уваги надані податковим органом пояснення працівників, які здійснювали будівельно-ремонті роботи та перебували у трудових відносинах з позивачем, додаткові угоди замовника на будівництво та проведення реконструкції, документи про сплату за цими додатковими угодами, які оформлені на позивача, а не на ТОВ "РЕЛАН". При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено умови договорів, оскільки останнім не надано доказів погодження замовником залучення до будівельних робіт субпідрядника ТОВ "РЕЛАН".

Таким чином, на підставі встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентом, що не виконує своїх податкових зобов'язань, а тому відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2007 року між Відділом містобудування, архітектури та ЖКГ Котовської районної державної адміністрації (Замовник) та позивачем (Підрядник) укладено договір № 43, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по реконструкції школи з прибудовою дитсадка на 30 місць в с. М. Фонтан Котовського р-ну, згідно кошторису; вартість робіт становить 961 000,00 гривень. При цьому, відповідно до п. 7.2 вказаного договору, ні одна із сторін не має права передати третій особі свої права та обов'язки за даним договором або у зв'язку з ним, без письмової згоди на це іншої сторони.

Крім того, судами встановлено, що 12.10.2008 року між ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ТОВ "РЕЛАН" в особі в.о. директора Мельника А.В. (Підрядник) укладено договір підряду № 111/5, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по реконструкції школи І-ІІ ступенів з прибудовою дитсадка на 30 місць в с. М. Фонтан Котовського р-ну, згідно затвердженої Сторонами проектно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та матеріалів Замовника в обсязі, передбаченому погодженим Сторонами кошторисом, що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи, загальна вартість яких становить 342 000,00 гривень.

Виконання умов вказаного договору підтверджується дослідженою судом апеляційної інстанції виданою ТОВ "РЕЛАН" позивачу податковою накладною від 23.12.2008 року № 2312081 за підписом Мельник А.В., в якій, місцезнаходження продавця зазначено: АДРЕСА_2, проте на печатці, яка проставлена на накладній, зазначено адресу: м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.

Реальність здійснення зазначеної господарської операції підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції долученими позивачем до матеріалів справи копією акту приймання виконаних робіт за 2008 рік, підсумковою відомістю ресурсів, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, відомістю ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, договірної ціни.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2007 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Генпідрядник) укладено договір підряду № 142 на реконструкцію школи с. Куяльник Котовського району Одеської області, за умовами якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції школи, згідно проектної документації та умов Договору по об'єкту; договірна ціна робіт є приблизною і становить 4 085 987,00 гривень. Згідно п. 5.12 вказаного Договору, Генпідрядник не має право без дозволу Замовника залучати для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації. Замовник надає Генпідряднику дозвіл залучати субпідрядні організації в разі письмового звернення Генпідрядника з обґрунтуванням у ньому необхідності залучення субпідрядників та переліку робіт, які їм буде доручено виконувати.

Крім того, судами встановлено, що 03.11.2008 року між ФОП ОСОБА_4 (Генпідрядник) та ТОВ "РЕЛАН" в особі в.о. директора Мельника А.В. (Субпібрядник) укладено договір субпідряду № 28 на виконання робіт у школі с. Куяльник Котовського району - реконструкція, вартість яких складає 705 000,00 гривень.

Виконання умов вказаного договору підтверджується дослідженою судом апеляційної інстанції виданою ТОВ "РЕЛАН" позивачу податковою накладною від 17.12.2008 року № 1712082 за підписом Мельник А.В., в якій місцезнаходження продавця зазначено: м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25, та на печатці, яка проставлена на накладній, зазначено адресу: м. Одеса.

Реальність здійснення зазначеної господарської операції підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції долученими позивачем до матеріалів справи копіями актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, договірною ціною та копією платіжного доручення від 17.12.2008 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до Котовської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно яких, позивачем, зокрема по контрагенту ТОВ "РЕЛАН" заявлено податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 174 500,00 гривень.

З аналізу встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що встановивши реальність та платність угод укладених позивачем з його контрагентом ТОВ "РЕЛАН", що підтверджено матеріалами справи, використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ "РЕЛАН" послуг, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність підстав прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Щодо висновку суду першої інстанції про невідповідність адрес місцезнаходження ТОВ "РЕЛАН" зазначених в податкових накладних з адресами зазначеними в печатках товариства, то судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що дані розбіжності пов'язані зі зміною місця реєстрації товариства, що також встановлено судом першої інстанції, та не є підставою для висновку про нікчемність угод, чи недійсність податкових накладних, оскільки відповідачем не спростована реєстрація ТОВ "РЕЛАН", як платника податку на додану вартість, на час видання податкових накладених.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що висновок суду першої інстанції щодо неможливості встановити особу, яка виписувала та підписувала податкові накладні від ТОВ "РЕЛАН" з посиланням на пояснення директора ОСОБА_5, які надані працівникам податкової міліції є помилковим, оскільки податковим органом не надано обвинувального вироку щодо посадових осіб ТОВ "РЕЛАН".

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що пояснення фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах з позивачем не є належним доказом по справі, оскільки зазначені особи не були допитані у якості свідків по справі та не попереджались про кримінальну відповідальність.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного суду, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржених рішень, та укладення позивачем угод з ТОВ "РЕЛАН" без реального настання правових наслідків, ґрунтуються на припущеннях і спростовуються матеріалами справи та наданими на перевірку документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, договорів підряду між позивачем та TOB "РЕЛАН", договорів субпідряду, реєстром податкових накладних за грудень 2008 року.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що встановлені в ході перевірки порушення податкової дисципліни з боку ТОВ "РЕЛАН", на які також послався суд першої інстанції, не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірною та обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, оскільки нормами ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 14 Конституції України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем віднесено суми сплаченого податку на додану вартість за угодами з ТОВ "РЕЛАН" до податкового кредиту у відповідності до вимог пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" чинного на час виникнення спірних правовідносин, а тому судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 внести зміни в автоматизовану систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "РЕЛАН", виключивши ФОП ОСОБА_4 з переліку платників податку на додану вартість, як такого, що скористався "податковою ямою" для завищення податкового кредиту в сумі 174 500,00 гривень, то колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що останні задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги не є належним засобом захисту порушеного права.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про часткове задоволення вимог ФОП ОСОБА_4

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.