2а-9020/10/2/0170 Про стягнення коштів за нікченим правочином - 02.04.2014 Прийняття

У липні 2010 року ДПІ звернулася до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просила стягнуто з кожного з відповідачів в доход Державного бюджету України по 13 464 303,62 грн. як результат отриманого за наслідками укладення нікчемного правочину.

Постановою названого суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, у позові відмовлено.

Посилаючись на порушення судами статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що укладений відповідачами договір купівлі-продажу від 05.04.2004 № 05/04-01 не був опосередкований реальний виконанням, а був спрямований виключно на податкову мінімізацію за рахунок формування даних податкового обліку на підставі фіктивного документообігу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи було встановлено, що ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ЗАТ "Кримвтормет" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків (зокрема, з ПП "Евро-Дг"), за період з 01.01.2007 по 31.12.2008. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 03.03.2010 № 2717/23-7/00190638.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт укладення відповідачами договору купівлі-продажу від 05.04.2004 № 05/04-01, за яким ПП "Евро-Дг" (продавець) зобов'язався поставити відповідачу-1 (покупець) товар (брухт чорних металів). На підставі цього договору у період, охоплений перевіркою, відповідачами було складено первинні документи, за якими було оформлено виконання поставки металобрухту в адресу ЗАТ "Кримвтормет" на загальну суму 13 464 303,62 грн.

Правова позиція податкового органу, на якій ґрунтуються його позовні вимоги, полягає у тому, що названий договір є нікчемним правочином у зв'язку з його укладенням без мети настання відповідних цьому правочину правових наслідків, а виключно з метою формування даних податкової звітності ЗАТ "Кримвтормет" для отримання ним податкової вигоди. При цьому ДПІ посилається на те, що у постачальника за договором (у ПП "Евро-Дг") відсутні основні фонди, майно та трудові ресурси, об'єктивно необхідні для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок; учасниками договору не представлено первинних документів на підтвердження вчинення необхідний дій у процесі виконання цих поставок (як-от - доказів перевезення товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю з дотриманням вимог чинного законодавства).

Відхиляючи зазначені доводи податкового органу як неспроможні, попередні судові інстанції послалися на те, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 у справі № 2а-6732/09/1470 (яку залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному порядку) позов ПП "Евро-Дг" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задоволено частково; визнано недійсним акт податкової перевірки від 18.02.2009 № 655/23-600/32755158 як такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства, визнано протиправними висновки податкового органу про відсутність у ПП "Евро-Дг" об'єкта оподаткування ПДВ, а також про укладення цим платником договору купівлі-продажу від 05.04.2004 № 05/04-01 без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зміст наведеної процесуальної норми полягає в тому, що учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Втім наведене звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази, що спростовують висновки судів, покладені в основу відповідних судових рішень.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Як вбачається зі змісту судових рішень в адміністративній справі № 2а-6732/09/1470, предметом позову було оскарження ПП "Евро-Дг" висновків податкової перевірки. У той же час даний позов було подано ДПІ за наслідками перевірки ЗАТ "Кримвтормет", оформленої актом від 03.03.2010 № 2717/23-7/00190638, який взагалі не виступав предметом дослідження у справі № 2а-6732/09/1470. До того ж, у справі № 2а-6732/09/1470 та у даній справі різний суб'єктний склад учасників спору, що також виключає можливість поширення передбаченого частиною першою статті 72 КАС звільнення від доказування на розглядувані правовідносини.

Фактично для прийняття правильного та вмотивованого рішення по розглядуваній справі судам з урахуванням положень статей 207, 208 Господарського кодексу України слід було безпосередньо дослідити докази, що містять відомості про динаміку договірних правовідносин між відповідачами у справі, достеменно перевірити реальність виконання операцій з поставки металобрухту в рамках виконання спірного договору купівлі-продажу для надання об'єктивної правової оцінки доводам ДПІ щодо вчинення та виконання правочину його учасниками з метою побудови схеми ухилення від оподаткування.

Адже відсутність у правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, є доказом укладення правочину без наміру створити відповідні йому економічні наслідки; такий правочин укладається з метою незаконного отримання коштів з бюджету в або ухилення від конституційного обов'язку зі сплати податків, тобто з ціллю, що суперечить інтересам держави. Правочин, укладений виключно з метою зниження податкового тягаря та без ділової мети, не відповідає основам правопорядку.

Таким чином, наведені обставини входять до предмета доказування у справі.

До того ж, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому такі санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У той же час слід зазначити, що висновок про безпідставність застосування штрафних санкцій не може поєднуватися із висновком про відсутність правопорушення. Адже в останньому випадку звільнення особи від відповідальності є наслідком відсутності факту протиправності діяння як обов'язкової підстави для застосування до суб'єкта заходів відповідальності.

Початок перебігу розглядуваного строку визначений моментом виявлення правопорушення, а його сплив - часом вчинення правопорушення; у разі недоведеності такого порушення строк застосування штрафних санкцій не може розпочатися, а відтак і не може бути пропущений.

Тому з урахуванням вищенаведеного у разі виявлення факту порушення відповідачами вимог чинного законодавства під час укладення та виконання спірного договору судам слід додаткового перевірити і дотримання податковим органом строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України, під час притягнення відповідачів до відповідальності в порядку статті 208 Господарського кодексу України.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірного договору, наявність у його учасників розумної ділової мети під час його укладення та виконання, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-9020/10/2/0170 скасувати.