Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Бруя О.Д.

за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 та представника Міністра оборони України Дмітрієва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністра оборони України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року залишено без змін.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з серпня 1987 року проходив військову службу в Збройних Силах СРСР та Збройних силах України.

Наказом № 374-к від 17.08.2012 позивача призначено на посаду начальника 125 центру забезпечення речовим майном і технічними засобами речової служби Збройних Сил України (військова частина А0988).

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 11 від 26.03.2013 ОСОБА_2 призначено на посаду головного спеціаліста відділу узагальнення та аналізу центру оперативних стандартів та методики підготовки Збройних Сил України.

Відповідно до наказу Міністра Оборони України від 11.04.2013 № 250 "Про призначення службового розслідування" Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України було проведено службове розслідування з метою перевірки причин та умов, що сприяли фактам неотримання військовими частинами Збройних Сил України майна за договорами 2012 року.

17 квітня 2013 року за результатами проведеного службового розслідування було складено акт службового розслідування, затверджений Міністром Оборони України. Пунктом 6 зазначеного акту, запропоновано за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст.ст.16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби, п.1.11 Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України від 21.06.2007 № 363 та п.п.1.19, 1.20 Тимчасового керівництва з обліку військового майна ЗСУ від 24.12.2010 № 690, а також надання неправдивої інформації щодо наявності військового майна станом на 01.01.2013, що призвело до викривлення фінансової звітності в цілому в Збройних Силах України, командира військової частини А 0988 підполковника ОСОБА_2 притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 12 та підпункту "д" пункту 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - понизити в посаді.

16 травня 2013 року Міністром Оборони України видано наказ № 320 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", пунктом 1 якого на підполковника ОСОБА_2 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді скасування наказу начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 26.03.2013 № 11 ( по особовому складу), в частині призначення командира військової частини А 0988 підполковника ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу узагальнення та аналізу центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України; пунктом 2 зазначеного наказу на ОСОБА_2 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, підставою для цього стало порушення вимог пунктів 1.11, 1.7, 1.18 Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 21.06.2007 № 363, пунктів 1.4, 1.13, 1.19, 1.20 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 24.12.2010 № 690.

На виконання наказу Міністра Оборони України від 16.05.2013 № 320 Міністром Оборони України був виданий наказ від 19 червня 2013 року № 184 (по особовому складу) про звільнення начальника 125 центру забезпечення речовим майном і зберігання техніки та майна речової служби Тилу Збройних Сил України підполковника ОСОБА_2 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "е" (через службову невідповідність).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Міністерством оборони України при накладенні на підполковника ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення та в подальшому звільнення його з військової служби порушень допущено не було.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктами 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (551-14) визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Пунктом 45 Дисциплінарного статуту (551-14) передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 68 Дисциплінарного статуту (551-14) на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, позбавлення військового звання.

Згідно пункту 84 Статуту встановлює, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 86 Дисциплінарного статуту (551-14) передбачено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з пунктом 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (551-14) дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Разом з цим в наказі Міністра оборони України № 64 від 30 квітня 2013 року "Про підсумки службового розслідування за фактом відсутності речового майна" зазначено, що питання про притягнення підполковника ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не ставиться, у зв'язку із переведенням остатнього до нового місця служби.

Зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача суди попередніх інстанцій не надали належного аналізу та оцінки того, що на час проведення службової перевірки та видання оскаржуваних наказів, позивач обіймав посаду головного спеціаліста відділу узагальнення та аналізу центру оперативних стандартів та методики підготовки Збройних Сил України, яка передбачала інші обов'язки та іншу відповідальність.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ані оскаржувані накази Міністра Оборони України, ані висновки службового розслідування не конкретизують вчинення позивачем вчинків, які можна кваліфікувати як службову невідповідність його посаді головного спеціаліста відділу узагальнення та аналізу центру оперативних стандартів та методики підготовки Збройних Сил України, що є перешкодою для його перебування на службі відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) .

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону. Також судами в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністра оборони України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.